Незвичні речі з коріння дерев вже десятиліття створює майстер Василь Лазорик. Побачити його вироби можна було на одному з фестивалів, що нещодавно проходив на Рівненщині. І хоча чоловік родом із Івано-Франківської області, зізнається, до Рівненщини ставиться по особливому та щоразу з радістю відвідує тематичні заходи та ярмарки майстрів, народних умільців, які тут відбуваються. Каже, не дарма, адже свою першу роботу майстер продав саме в Рівненську область – її на подарунок придбав кум. Секретами створення декоративних речей із кори дерев Василь Лазорик поділився із читачами порталу “КРАПКА”.
Нині роботами Василя Лазорика милуються європейці, його вироби вражають неймовірною красою. Тож не дивно, що годинники, дзеркала та люстри гуцульського майстра прикрашають оселі не лише вітчизняних газд, а й румунів, німців, чехів та поляків, а чоловік розповідає, що став майстром через… безробіття.
– Знаєте, якби кілька років тому мені сказали, що виготовлятиму щось власними руками, розсміявся б, – запевняє 58-річний Василь Лазорик із селища міського типу Кути, що в Косівскому районі Івано-Франківщини. – Одразу скажу, що умільців чи майстрів у моєму роду немає. Тим паче таких, що мали б справу з деревом чи його корінням. Прадід, правда, робив посуд із кераміки. Але, на жаль, нікому з нащадків свого ремесла не передав, – розповідає Василь Іванович. – Я ж пів життя працював режисером самодільного театру в нас, у Кутах. Проте десять років тому аматорський творчий колектив припинив існування, і я залишився без роботи. Волосся сивіло: не знав, де шукати роботу, за що годувати родину.
Як і чимало українців, опинившись у фінансовій скруті, Василь Лазорик вирішив шукати щастя за кордоном – подався на заробітки до Італії. Влаштувався збирати цитрусові. Робота була важкою, оплата не високою, та й ставлення до працівників залишало бажати кращого. Тож, пробувши на чужині рік, вирішив повертатися додому.
– Їдучи у рідне село, розумів, що там безробіття, проте вчинити по-іншому не міг. Серце щеміло за домом так, що словами не передати. Я людина сімейна, тож заробітчанський хліб не для мене, – зітхає майстер. – Вдома став міркувати, що я можу робити, аби заробляти на життя. Якось, побачив корінь старого дерева, що виглядав з річки. Річки у нас кам’яні, тож коріння має красиву покручену форму. Забрав цей шмат деревини додому, просушив гарно і створив свою першу композицію. Виріб вийшов доволі непоганий. Щойно я завершив роботу, в гості приїхав кум із Рівненщини і, не роздумуючи, купив його в подарунок своїм родичам. Думаю: «Куму схвалив, то, може, й іншим приглянеться». Відтоді й майструю.
Василь Лазорик наголошує: у своїй роботі не користується жодними верстатами чи іншими електроприладами. Усе робить руками. Помічників не має. Зізнається: робота надто копітка та делікатна, тож не довіряє її нікому. Навіть коріння збирає самостійно. Очищує його від кори, протягом кількох тижнів сушить. Аби матеріал не псувався, обробляє лаком на водяній основі закордонного виробника. Українські аналоги, каже, теж хороші, проте маються підробок. Коли ж усі попередні роботи зробені, чоловік склеює вітки корінців між собою і кріпить до них дзеркала, годинники, патрони під електричні лампочки. На створення одного предмету майстер витрачає усього 2-3 дні.
«Скільки ж коштує така краса», – цікавлюся.
– Усе залежить від вартості предмета, який кріплю до кореневої основи. Самі дзеркала дорогі, відповідно й мій виріб коштуватиме дорожче. Якщо допоміжний матеріал дешевший, то й я ціну не задираю. У середньому, за роботи прошу від 500 до 1500 гривень. Щоправда, здебільшого здаю свої вироби оптовикам, які потім продають їх у Чехії, Польщі, Німеччині, Румунії… По якій ціні перепродують вони – навіть не здогадуюся. Схоже, що європейцям подобаються зроблені мною речі, бо, буває, дзвонять скупники і наперед замовляють партію конкретних предметів, – розповідає майстер.
Наостанок пан Василь зізнається, нині у справу свою закоханий до нестями. Створюючи один предмет, а в уяві вже малює інший. Проте, каже, була б у селищі стабільна робота з фіксованою заробітною платою, він би з радістю пішов туди працювати.
