Чи бути екстрадиції Дмитра Фірташа до США, а чи не бути? Ось у чому питання не лише до Міністра юстицій Австрії, іспанської Феміди, а й до президента України.
Рішення земельного суду Відня поставило український політикум в незручне становище.
“Ми домоглись, чого хотіли: Порошенко – президент, Кличко став мером”, – заявив газовий магнат два роки тому у залі австрійського суду, який відмовив у екстрадиції олігарха.
У такий невигадливий спосіб Фірташ тоді публічно нагадав про домовленості із Петром Порошенком та Віталієм Кличком, укладені у Відні навесні 2014 року, у розпал передвиборчих перегонів в Україні. Ситуативне об’єднання нібито було вмотивоване протистоянням із лідеркою “білосердечних” Юлією Тимошенко.
“Фірташ готується до переїзду”, – неоднозначно висловлювались напередодні рішення апеляції в оточенні олігарха.
Щоправда, куди саме запланований переїзд, не уточнювали.
За інформацією УП, олігарх веде переговори із Банковою щодо повернення до Києва. І на відмову з українського боку не розраховує.
УП з’ясовувала, як Фірташ відтягує екстрадицію до країни, у якій ніколи не був, і наскільки готові українські політики до ймовірного повернення в Київ переслідуваного правосуддям одразу в двох країнах – Іспанії та США.
Засліплений світлом телевізійних камер і фотоспалахів, у компанії з керівником Inter Media Group Ганною Безлюдною, не стримуючи посмішки, український олігарх Дмитро Фірташ перетнув поріг Вищого земельного суду Відня за сім хвилин до призначеного часу початку засідання.
Підтримати особисто у залі суду “віденського в’язня” приїхав до Австрії колишній заступник голови “Нафтогазу” і голова правління “Укргаз-Енерго” Ігор Воронін.
Лінію захисту газового магната представляв, зокрема, колишній міністр юстицій Австрії Дітер Баумдофер.
Загалом усі чотири адвокати Фірташа наполягали на політичній складовій справи:
“Є тісний зв’язок високопоставлених українських і американських чиновників у боротьбі проти Дмитра Фірташа”, – зауважив один із захисників газового магната, посилаючись на співзвучність критики посла США Пайєта і прем’єра України Арсенія Яценюка щодо закупівель газу через посередників-“людей Фірташа”.
Утім, це не зворушило Австрійську Феміду.
Разом із ухвалою про екстрадицію українського олігарха до США суддя зачитав й запит на екстрадицію Фірташа до Іспанії, який Австрія отримала лише минулої п’ятниці.
На виході із суду на Фірташа чекали.
Австрійські правоохоронці арештували олігарха на основі європейського ордеру на арешт відразу після вироку суду щодо апеляції США.
Звинувачення у рекетирській діяльності та відмиванні коштів українському олігархові Дмитру Фірташу та його партнерові, угорському бізнесмену Андреасу Кноппу Сполучені Штати Америки висунули майже чотири роки тому.
Раніше партнерам по бізнесу вдалося створили EuralTransGas. Відповідно до домовленостей між “Газпромом” та “Нафтогазом”, компанія, зареєстрована в угорському селі зі статутним капіталом у 12 тисяч доларів, стала єдиним постачальником туркменського газу в Україну.
Не менш одіозним спільним проектом Фірташа і Кноппа став газовий посередник RosUkrEnergo, половина акцій якого належала “Газпрому”.
Переслідування правосуддя США стосується ж подій минулого десятиліття у далекій від США Індії.
У 2006 році компанія Фірташа поза конкурсом завдяки хабарю у 18,5 мільйонів доларів індійським чиновникам отримала ліцензію на розробку титанових родовищ. Видобуту в Індії продукцію планували збувати компанії “Боїнг” у Чикаго. Афера забезпечувала щорічний прибуток у 500 мільйонів доларів.
Участь у схемі чиказької компанії стала ключовим фактором для розгляду кримінальної справи Федеральним судом штату Іллінойс.
Під юрисдикцію США Фірташ потрапив також за звинуваченнями у використанні американських рахунків та серверів у трансфері хабаря індійським чиновникам.
У березні 2014 року, за три тижні після того як Революція Гідності витіснила Януковича, українського олігарха арештували у Відні, а вже за тиждень звільнили під рекордну в історії Австрії заставу. 125 мільйонів євро вніс наближений до Кремля олігарх Василь Анісімов.
Через порушену справу в штаті Іллінойс Фірташ втратив низку титанових активів: чиновники Індії розірвали угоду на видобуток титану в штаті Андхра Прадеш, уряд Арсенія Яценюка не продовжив Фірташу оренду титанових родовищ на Житомирщині.
У разі поразки захисників, українському олігарху світить й ув’язнення строком на 20 років, конфіскація щонайменше 10 мільйонів доларів і низки компаній, які були задіяні в “індійській справі”.
Йдеться, зокрема, і про конфіскацію Group DF, з рахунків якої олігарх розплачується за послуги американських лобістів, європейських політиків, колишніх високопосадовців та лідерів думок. На відбілювання власної репутації олігарх витрачає мільйони доларів.
Улітку 2014-го газовий магнат підписав контракт із американським лобістом на ім’я Ланні Джессі Девіс.
Давній друг родини Клінтонів ще з часів студентства в стінах юридичного факультету Єльського університету був речником Білого Дому і спеціальним радником президента Білла Клінтона. Девіс підтримував позицію Сенатора Гілларі Клінтон у студійних дискусіях CNN, Fox News та NBC під час обох її спроб повернутися до Білого Дому в якості президента США.
Річні “консультації” Девіса обійшлися Group DF (диверсифікована міжнародна група компаній Дмитра Фірташа – УП) у 700 тисяч доларів.
За час дії контракту із Ланні Девісом справа Дмитра Фірташа не просувалася.
Із перемогою Дональда Трампа на президентських перегонах послуги наближених до родини Клінтон більше не актуальні для Group DF.
У розпал поствиборчої гарячки у США, про “віденського в’язня” Дмитра Фірташа медіа згадують як про ланку між адміністрацією Дональда Трампа із Кремлем Володимира Путіна.
Український газовий магнат мав тісні зв’язки із Полом Манафортом, колишнім керівником передвиборчого штабу Дональда Трампа, політтехнологом із Вашингтону, який майже 10 років поспіль працював в Україні на Віктора Януковича.
Як відомо, Манафорта звільнили з посади керівника штабу кандидата від республіканської партії через звинувачення у несплаті податків із 12 мільйонів доларів, що фігурують у “чорній бухгалтерії” Партії регіонів.
Однак за інформацією співрозмовників УП в оточенні “Опозиційного блоку”, Манафорт і далі консультує Трампа – а відтак може стати “рятівним жилетом” для підсудного.
За інформацією УП, Фірташ вів перемовини про прихисток від американського правосуддя й із Адміністрацією президента України, однак у судний день отримав відкоша:
“Сьогодні українська влада закрила небо для приватних літаків, тому що боялися повернення Фірташа в Україну”, – запевняє УП народний депутат із близького оточення підсудного.
“Запасним аеродромом” для Фірташа по факту стала Іспанія.
23 листопада 2016 року антикорупційна прокуратура Іспанії оголосила Дмитра Фірташа в міжнародний розшук через відмивання значного обсягу коштів.
Щоправда, в оточенні підсудного переконують: іспанська справа “сфабрикована” – “щоб забрати Дмитра Фірташа із Австрії в Іспанію на випадок поразки апеляції у Відні”.
“Сфабриковану” справу Фірташа в Іспанії прокуратура розглядає в рамках операції “Варіола”, за якою проходить син колишнього мера Києва Леоніда Черновецького – Степан Черновецький, і ще 11 осіб, також підозрюваних у відмиванні грошей.
Документи, знайдені в ході обшуків у справі Черновецького, допомогли слідству вийти на Фірташа, зазначав представник прокуратури раніше.
Затримання Фірташа у Відні сталося на підставі європейського ордера, виданого Іспанією, і аж ніяк не пов’язане з рішенням австрійського суду про екстрадицію до США.
“Ордер ЄС матиме вищий пріоритет, ніж ордер США”, – пояснюють у оточенні Фірташа відтермінування екстрадиції до США на час судової тяганини в Іспанії.
Тріумф справедливості, або Чий Фірташ?
“Що, є рішення про екстрадицію? Вітаю. Хай відповідає. Вони сподівались, що за свої бабки куплять австрійський суд”, – з неприхованою радістю відповідає лідер Радикальної партії Олег Ляшко на прохання УП прокоментувати звістку із Відня.
Ляшко розповідає, що в неділю “говорив з різними людьми, у тому числі й з американцями” – і в них були сумніви, чи вдасться домогтись екстрадиції Фірташа.
“Бо в Америці сьогодні ж бардак, тепер у них Держдеп – це ж шарашкіна контора, гірше ніж в Україні. Але якщо є рішення австрійського суду, то це, вважайте, довічне ув’язнення для Фірташа. Йому скільки вже, під сімдесят (Фірташу 51 рік – УП), уже підтоптаний чувачок. Відвезуть і за хабарі посадять років на 30″, – розмірковує Ляшко, якому нещодавно анулювали візу у США.
Після цього він згадує, що в сусідньому від нього секторі сесійної зали сидять партнери Фірташа.
“Я вважаю, що Опоблок не має права на існування. Хай вони разом із Фірташем мотають строки по тюрмах – московських і вашингтонських. Бо в українські тюрми, на жаль, президент Порошенко їх не саджає. Він з ними взасос цілується. В нього уже вся задниця в засосах, там навіть якщо захочеш поцілувати, то не доступишся”, – входить в азарт Ляшко.
Фактично одразу після того, як лідер “радикалів” попрямував до зали ВР, кулуарами проходить глава фракції ОБ Юрій Бойко. Вираз його обличчя наче негатив фотографії Ляшка – Бойко зібраний і похмурий. На всі запитання журналістів про перспективи його партнера по РУЕ “переїхати” у США, він не реагує.
Врешті, на мить зупинившись перед дверима сесійного залу, Бойко роздратовано кидає: “Це мають коментувати юристи. А я не юрист”.
Коли ж лідер ОБ опиняється-таки під куполом, у кутку “опозиціонерів” починається “позачергове засідання фракції”. На ньому Бойко дуже довго й наполегливо щось пояснює соратникам, хоча слів його ні з кулуарів, ні з балкона преси не чутно.
Один із депутатів Опоблоку в розмові “не під запис” зізнається УП, про що розповідав Бойко.
“По його вигляду дуже складно емоції вирахувати. Тепер усі чекають, що вирішить Мін’юст Австрії. До того Бойко просив особливо з журналістами не говорити”, – зізнався “опозиціонер”.
Крім того, він натякнув на те, що в ОБ пам’ятають про добрі стосунки Фірташа із Манафортом, коли останній працював в Україні.
“То ще може таке бути, що США хочуть його не ув’язнити, а заховати”, – переконує депутат, хоча не ясно, чи бодай сам він вірить у таку версію.
Інший впливовий в Опоблоці співрозмовник підтвердив УП, що їхня партія зараз ніяких різких рухів не робитиме – принаймні, поки не стане зрозуміло, що власне означає прийняте віденським судом рішення.
“Якщо апеляційний суд скасовує рішення попереднього, то це може бути і повторний розгляд. Крім того, самого ж рішення суду ще немає. Ніхто його не бачив, чим суддя мотивує, що це означає, які наслідки – це ж все ще незрозуміло”, – пояснює він.
На запитання ж, як ОБ діятиме, депутат відповісти поки не зміг, додавши лише, що Фірташа в біді не кинуть.
“У нас коли комусь тяжко, то це спонукає інших допомогти йому. Топити його точно ніхто не буде”, – переконує співрозмовник в Опоблоці.
А от у “Народному фронті” тривожних настроїв опоблоківців не поділяли взагалі.
“Я вважаю, що це вища справедливість. Людина, яка пограбувала країну на десятки мільярдів доларів, яка була одним зі стовпів режиму Януковича, – хоч таким чином, але отримає покарання”, – з погано приховуваним піднесенням розповідав в кулуарах журналістам депутат Сергій Пашинський.
Лідер фракції НФ Максим Бурбак був в оцінках стриманішим, але весь його вигляд випромінював задоволення.
“Пане Максиме, які наслідки матиме для української політики рішення суду по Фірташу?” – цікавиться УП у Бурбака.
“Я не втручаюсь у справи судової гілки влади, навіть іноземних держав”, – віджартовується лідер НФ.
“Але вигляд у вас задоволений”, – підмічає журналіст УП, на що Бурбак розпливається у щирій посмішці.
“А якщо його все-таки екстрадують, що буде в Україні?” – “Буде весело”, – резюмує лідер НФ і йде до гардеробу.
Інші співрозмовники у “Народному фронті” теж не приховують вдоволення віденським фіаско Фірташа.
“Зрозуміло, що в нас люди тішяться. Скільки він нам крові попив… По три сюжети на день “Інтер” випускає і мішає всіх по черзі з болотом”, – пояснює загальне піднесення один із членів партії Яценюка.
“Боюся тільки, що зараз почнеться новий переділ. Петро точно претендуватиме на облгази Фірташа, на “Інтер” спробує зайти, та й депутатів “УДАРу”, які досі під Фірташем, забере собі”, – додає він.
Справа Дмитра Фірташа може стати не лише ласою спокусою для Петра Порошенка у боротьбі із ключовим політичним конкурентом у спідниці за два роки до виборів президента України – а й випробуванням зовнішньої політики нового президента США Дональда Трампа, якому закидають тісні зв’язки із Кремлем.
Тетяна Козирєва, Роман Романюк, УП
