Музей відомого художника, архітектора та педагога Георгія Косміаді може з’явитися у Рівному. Такий проект хоче реалізувати його донька – 93-річна Надія Косміаді.
Вона народилася у Рівному та проживала тут до 1940 року. Коли у 1939 році у місто прийшли радянські війська, Надія була змушена виїхати з батьками до Німеччини. І лише через 52 роки, коли Україна здобула незалежність, жінці вдалося знову повернутися у рідне місто. Чоловік Надії, Отто Герберт Волг, впродовж цих років навіть трішки ревнував дружину. Мовляв, вона так хоче у Рівне, бо там, напевне, залишилися кавалери, за якими сумує.
Жартома жінка казала, що справді в Рівному після від’їзду в Німеччину вона залишила двох кавалерів, за якими стільки років сумувала — палац князів Любомирських і Свято-Воскресенський собор.
Щоправда, через більш ніж півстоліття судилося зустрітися лише з одним, так як палац князів Любомирських був зруйнований під час війни. І лише макет будівлі у краєзнавчому музеї відтворив у пам’яті Надії Косміаді такий рідний образ, зустрічі з яким чекала всі ці роки.
Тепер Надія Косміаді працює над створенням у Рівному “Арт-ательє Георгія Косміаді” і мріє відтворити там атмосферу, яка колись була в домі її батька.
Також хоче, аби там збиралися художники та музиканти. А картини, які зараз представлені на виставці, присвяченій Георгію Косміаді в Рівненському краєзнавчому музеї, стануть частиною цієї галереї.
Нагадаємо, Георгій Косміаді був не лише художником, а й архітектором, актором-режисером-декоратором і вчителем-новатором. У Рівному він працював викладачем малювання, креслення, каліграфії в усіх гімназіях міста (українській, польській, російській, єврейській), початковій художній школі та інших навчальних закладах.
Щоб спілкуватися із учнями «на рівних», швидко вивчив українську та польську мови. Іноді діти приходили малювати додому до вчителя. Саме завдяки Георгію Косміаді малюнки рівненських школярів у 1936 році побачили в Парижі на престижній виставці. Адже, коли перед війною родина художника вирішила переїхати у Німеччину, де жили родичі дружини, Георгій Косміаді потайки вивіз туди і роботи своїх учнів.
Краєзнавці розповідають, що впродовж 1945-1967 років художник написав більше 5000 робіт. Георгій Косміаді мріяв, аби його картини та творчий доробок учнів залишилися в Україні.
І хоча у Німеччині він прожив довше, аніж на Волині, більшість його полотен все ж були присвячені Рівному.
Тим часом Надія Косміаді якось розповідала, що коли війна закінчилася, доводилося сутужно. І якби не картини батька, які він продавав, виживати було б важче. А взагалі ж за спогадами Надії Косміаді можна відтворювати історію Рівного, адже любов до рідного міста вона зберегла крізь роки.
Також донька художника мріє, що в її рідному місті таки встановлять пам’ятник батьку, адже його внесок у розвиток мистецтва обласного центру був і справді вагомим.
Вікторія РИЧКО
