Коли цей чоловік проходить вулицями, перехожі ще довго дивляться йому вслід широко відкритими очима. Чи то спека, а чи тріскучий мороз – Михайло Пікторов із селища Володимирець Рівненської області завжди без черевиків. Він же жартома називає себе “Босим Бисим” і зізнається, у такому вигляді він навіть із послами Польщі та США зустрічався.
Чоловік – головний отаман дитячого козацького товариства Володимиреччини «Пагін», до якого нині входить аж 1250 дітлахів зі всього району. Цю організацію створили вчителі-ентузіасти, коли після розпаду Радянського Союзу діти залишилися, так би мовити, на узбіччі.
– Ми вирішили створити громадську організацію, яка хоча б частково забрала підростаюче покоління від вулиці й впроваджувала, як ми говорили, українське для українців, – розповідає чоловік. – Створили свої осередки у чи не у всіх селах району, на сьогоднішній день їх уже 18, почали організовувати для дітлахів, які входили до цього товариства різні походи, табори, військово-спортивні ігри, фестивалі.
З отаких, власне, туристичних походів та літніх таборів й розпочалося босоноге життя Михайла Пікторова. Від взуття чоловік відмовився у 1990 році. До цього вчинку, каже, йшов поступово.
– Захопився системою Порфирія Іванова, який півстоліття ходив босим взимку і влітку, – пригадує босоногий вожатий. – Він вказав нам шлях до гармонії з природою. До цієї системи додав народні методи, тож маю своє вчення. Суть його – у постійному контакті із землею. Працюючи влітку в дитячому таборі у селі Корчагінець Острозького району, вирішив ходити по лісі босоніж – мені сподобалося. Запропонував своїм вихованцям приєднатися до мене. У санаторії вихованців Пікторова впізнавали не по краватках, футболках чи емблемах, а по відсутності взуття на ногах.
Проходивши ціле літо босоніж, чоловік спробував обійтися без взуття осінню, потім зимою… Михайло Михайлович зізнається, з тих пір хвороби не просто не чіпляються до нього, навпаки – він набирається від землі новими силами.
– Коли наше козацьке товариство виграло грант американського посольства та грант Євросоюзу, на зустріч із послом Америки я прийшов босоніж. Він дуже лояльно поставився до цього. Так само, без взуття, зустрічався і з послом Польщі, – сміється.
Чоловік зізнається, іноземці до його дивної звички ставляться з розумінням, а от українці ледве не пальцями біля голови крутять. З посмішкою розповідає, які ошелешені погляди кидали в його сторону мешканців Миколаєва, коли босий дідусь привів внука в перший клас.
– На п’ятках у людини знаходяться точки, які відповідають за роботу органів, – пояснює свою звичку володимиреччанин. – Коли ходиш босоніж, в організмі відбувається позитивна вібрація і людині не доводиться ходити в аптеку, аби бути здоровою.
Марія МАРТИНЮК
