Коли 51-річний Олександр Сущик із Костополя проїжджає вулицями на своїй автівці, перехожі ще довго кидають йому вслід зацікавлені погляди. І не дивно, адже машини марки ГАЗ-М-20 «Побєда» 1957 року нині зустрінеш не часто.
Цей автомобіль далекобійник Олександ Сущик придбав десять років тому в товариша з Кривого Рогу. Про таку машину мріяв давно. Тож, коли знайомий повідомив, що продає свою ретроавтівку, не роздумуючи поїхав її купувати.
– Зараз машина має дещо інший вигляд. Я її перефарбував, замінив коробку передач на сучасну, поставив УАЗівського двигуна, – розповідає Олександр. – Хотілося б, щоб усе залишилося оригінальне, але це дороге задоволення. До зміни двигуна, приміром, машина «брала» 15 літрів бензину на 100 кілометрів, зараз – 11. Із запчастинами проблем немає. Тепер в Інтернеті є чимало ретроклубів, де можна купити все необхідне.
Автомобіліст зізнається, що «Побєдою» неодноразово їздив на виставки ретроавтомобілів у Київ. Мріє, що найближчим часом відвідає подібний захід і в Європі. От тільки підремонтує свою автівку та поставить назад усі оригінальні запчастини, бо такі умови участі у з’їзді.
– Ця машина мені дуже подобається. Вона не капризує, – зізнається Олександр. – А ще, цей ГАЗ – найкращий варіант для наших доріг, бо він всепрохідний. Іномаркою й близько не заїхати в ті місця, де без проблем проїжджає моя «Побєда».
На його «стареньку» знаходиться чимало покупців. Буває, що просто на вулиці підходять люди і пропонують звабливу ціну. Олександр у своєму рішенні категоричний: нізащо не продасть.
– Якщо хтось хоче проїхатися – будь ласка, нікому не відмовлю. Дозволяю покермувати і сину, і друзям. А от продати, то вже вибачте. Душа не продається, а я в цю красуню всього себе вклав. Шкода, правда, що не знаю історії цієї машини. Але все рівно ціную її як найдорожчий скарб і не проміняю на найдорожчу іномарку, нехай би її безкоштовно мені давали, – завершує Олександр Сущик.
Марія МАРТИНЮК
