Святий апостол і євангеліст Іоанн Богослов посідає особливе місце в ряду обраних учнів Христа Спасителя. Нерідко в іконографії апостол Іоанн зображується лагідним, величним і духоносним старцем, з рисами дівочої ніжності, з печаткою повного спокою на чолі та глибоким поглядом споглядальника невимовних одкровень. Так, 21 травня вшановують світлу пам’ять апостола.
Як розповів протоієрей Миколай Капітула, головна особливість духовного вигляду апостола відкривається через його вчення про любов, за яке йому по особливому засвоєно найменування Апостола любові.
– Дійсно, любов’ю пронизані всі його писання, основна думка яких зводиться до поняття, що Бог у Своєму єстві є Любов. У них він зупиняється переважно на проявах невимовної любові Бога до світу і людини, на любові свого Божественного Вчителя. Він постійно умовляє учнів до взаємної любові. Служіння Любові – весь життєвий шлях апостола Іоанна Богослова. Йому були властиві спокій і глибина споглядання в поєднанні з гарячою вірністю, ніжна і безмежна любов з палкістю і навіть деякою різкістю. З коротких вказівок Євангелістів видно, що він був надзвичайно палкої натури, сердечні пориви його іноді доходили до такої бурхливої ревності, що Ісус Христос змушений був стримувати їх, як незгодні з духом нового вчення і назвав апостола Іоанна та його рідного брата Якова “синами грому” (Воанергес), – каже священик.
А також додає, що в той же час він виявляє рідкісну скромність і, незважаючи на своє особливе положення серед апостолів як учня, якого любив Ісус, він не виділявся з низки інших учнів Спасителя.
– Відмінними рисами його характеру були спостережливість і сприйнятливість до подій, пройняті тонким почуттям послуху волі Божій. Отримані ззовні враження рідко виявлялися в його слові чи дії, але сильно і глибоко проникали у внутрішнє життя святого Апостола. Завжди чуйний до інших, він вболівав серцем за тих, хто гине. Апостол Іоанн з побожним трепетом слухав богонатхненне вчення свого Вчителя, сповненого благодаті та правди, у чистій і піднесеній любові споглядаючи Славу Сина Божого. Жодна риса із земного життя Христа Спасителя не вислизнула від проникливого погляду апостола Іоанна, жодна подія не пройшла, не залишивши глибокого сліду в його пам’яті, тому в ньому зосередилися вся повнота і цілісність людської особистості. Таку же цілісність мали і думки апостола Іоанна Богослова. Для нього не існувало роздвоєності. На його переконання, де немає повної відданості, там немає нічого. Обравши шлях служіння Христу, він до кінця життя здійснював його з повнотою та неподільної послідовністю. Апостол Іоанн говорить про цілковиту відданість Христу, про повноту життя в Ньому, тому і гріх розглядається ним не як слабкість і пошкодженість людської природи, а як зло, як негативне начало, цілком протилежне добру. На його думку, можна належати або Христові або дияволові, середнього, невизначеного стану бути не може, – веде далі протиієрей .
Тому він служив Господу з безроздільною любов’ю і самовідданістю, відкидаючи все, що належить споконвічному ворогу людини, ворогові істини і родоначальнику брехні, пояснює священик.
– Апостолу Іоанну було визначено висловити останнє слово Божественного Одкровення, що вводить в найпотаємніші таємниці внутрішньої Божественної життя, відомі тільки вічному Слову Божому, Єдинородному Сину. А богослів’я апостола Іоана знищує межу між сьогоденням і майбутнім, – додає протиієрей.
