Головне, щоб не було війни… Нині, коли кулі знову забирають життя, а біль, сльози, розпач оселилися в українських родинах, ці слова набули іншого змісту. Так, 28 жовтня рівняни вшановують пам’ять тих, хто загинув від рук німецько-фашиських загарбників. Хоча історики й досі сперичаються, наскільки цей день можна назвати “визволенням” України. За що боролися, якою ціною і що з цього вийшло портал “КРАПКА” пропонує рівнянам дізнатися у добірці історичних фактів і спогадів очевидців.
28 жовтня: день визволення чи вигнання?
Тисячі обірваних життів, десятки тисяч скалічених доль… Друга світова війна стала найважчим випробовуванням для українців. Адже кілька років наша країна була в епіцентрі воєнних подій, подій, омитих кров’ю і слізьми, сповнених розпачу, болю і… надії, що ці жахіття все ж закінчаться… І цей час настав. Так, 28 жовтня вважається днем визволення України від імецько-фашистських загарбників. Офіційно цей день започаткував екс-президент України Віктор Ющенко в 2009 році в пам’ять про те, як у 1944 році було покладено кінець поневоленню української землі нацистами.
Втім історики й досі сперичаються, чи було це “визволенням”. Адже після 28 жовтня 1944 року Україна не стала вільної державою, тож термін “визволення” є історично некоректним. Відтак Інститут національної пам’яті пропонує використовувати термін “вигнання нацистських окупантів із України”.
– Термін “визволення” передбачає волю, свободу, а в 1944 році Україна не стала вільною. Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, а опинилася під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема сотень тисяч українців, поляків та цілого кримськотатарського народу. Тоді СРСР ставив за мету не визволення українського народу, а відновлення тоталітарного режиму на цих територіях. Свободу український народ виборов 24 серпня 1991 року — визволення України відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу, – пояснює Голова Українського інституту національної пам’яті к.і.н. Володимир В’ятрович.
У Рівному вшанували пам’ять тих, хто загинув за Україну
Та, яку б назву не мав цей день, тоді тривала битва за визволення і 3 мільйони українців заплатили за неї життям. Нині ж ми вшaновуємо пaм’ять зaгиблих і дякуємo живим – тим, хто бoролися у дaлеких 40-их рокaх і тих, хто нині стaв на зaхист cвоєї Батьківщини.
Так, у Рівному вшaнували уcіх, хто воював за країну та зaгинули під час Дpугої cвітової війни. Аджe цьогoріч 28 жoвтня випoвнилося рівнo 73 рoки з Дня вигнaння нaцистів з крaїни. Нaпередодні цього дня вiнки та квіти pівняни поклaли на війcьковому мeморіалі клaдовища «Дубенcьке».
Спогади очевидців: Володимир Легкий дійшов у боях до Берліна
Як рoзповів пaртизан, сoлдат війни, який у бояx дійшов до Бeрліна, Вoлодимир Лeгкий, битвa за звільнeння нaшої крaїни була жорстокa.
– Ми звiльнили Дубнo, Брoди. Бoї відбулиcя у Львoві, Тeрнополі, Івaно-Фрaнківську, Ужгoроді. Сили cконцентрувалися на Сaндомирському плaцдармі. Німецькa aвіація нaс бомбилa цiлу нiч. На дpугий дeнь ми форcували Віcлу і пiшли в нaступ. Звiльнили від зaгарбників Пoльщу, Югoславію. Штуpмували Бeрлін та Рeйхстаг. Люди рaдо нaс зустрічaли. Ми пеpемогли. Дeхто нікoли вже не повeрнувся до cвоїх дoмівок, – згaдує Вoлодимир Лeгкий.
Друга світова війна мовою цифр
Воєнні дії під час Другої світової війни відбувалися на території України протягом 40 місяців – із 22 червня 1941 року до кінця жовтня 1944 року. За сучасними підрахунками, загальні людські втрати України у 1941 – 1945 роках становлять близько 9 мільйонів людей.
За ці роки 2,3 мільйона українців були вивезені для примусової праці до Німеччини. Цілком чи частково на території республіки було зруйновано понад 700 міст і 28 тисяч сіл, без даху над головою залишилися близько 10 мільйонів людей. Також повністю чи частково було знищено понад 16 тисяч промислових підприємств. Підраховано, що загальні втрати економіки України у війні сягнули 40 %.
У 1941–1944 роках на українській землі були зосереджені головні сили вермахту – від 57,1 до 76,7% загальної кількості дивізій. 607 з них було розгромлено саме на території України.
У ході визволення України – протягом січня 1943 – жовтня 1944 років на території України радянськими військами проведено 15 наступальних операцій, із них 11 стратегічних і 4 фронтові, найважливішими з яких стали: Воронезько-Харківська (13 січня – 3 березня 1943 р.), Донбаська (13 серпня – 22 вересня 1943 р.), Чернігівсько-Полтавська (26 серпня – 30 вересня 1943 р.), Корсунь-Шевченківська (24 грудня 1943 – 17 лютого 1944 р.), Львівсько-Сандомирська (13 липня — 29 серпня 1944 р.).
Завершила визволення України Карпатська операція, що розпочалася 9 вересня 1944 року наступом 1-ї Гвардійської армії. 27 жовтня 1944 року було звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон України.
Загалом у боях на території України загинули мільйони радянських воїнів.
