Близько сотні рослин-хижаків вирощує Юлія Хижавська з містечка Корця Рівненської області. Діонея, росичка, цефалотус, сарраценія. Більшість цієї оранжереї жінка розмістила у власній спальні. Розповідає, щойно в домі з’явилися комахоїдні квіти, перестали користуватися раптором.
Вирощувати рослин, які живляться мухами та комарами, Юлія почала минулої весни. Зізнається, про діонею (венерину мухоловку) мріяла давно, втім довгий час відкладала покупку, адже рослина не з дешевих. Зупиняло й те, що бракувало необхідних знань по догляду. Боялася, що рослина не приживеться. Зрештою, перечитавши гору відповідної літератури, замовила комахоїдну аж із Одеси.
– Попри те, що у таких рослин є свої особливості, доглядати за ними не складно. Вони люблять світло, м’яку воду (дощову, талу або ж дистильовану) та «правильний» грунт, – розповідає Хижавська. – Діонею, приміром, треба садити у суміш із верхового кислого торфу та перліту, добре вимоченого у воді. Коли на вулиці злива, набираю кілька 5-літрових бутлів опадів – ними й поливаю комахоїдних. Від звичайної води квіти загинуть. Також рослини-хижаки «бояться» органічних добрив, якими підживлюють звичайні вазони. Усі необхідні речовини вони отримують, перетравлюючи комах. До речі, дуже цікаво спостерігати за поведінкою «хижаків», коли вони зголодніють і заманюють здобич. У діонеї, приміром, квітка починає червоніти з середини. А щойно муха залітає в середину, рослина закривається.
Юлія розповідає, також діонея любить свіже повітря, проте боїться протягів. А от поливати квітку, каже, не потрібно. Достатньо поставити горщик у ємкість із водою – і вона візьме вологи стільки, скільки потрібно.
– Цієї весни вже пересаджувала донею – розділила аж на 12 віточок, – продовжує кореччанка. – Діонею краще садити у глибокий горщик, аби довге коріння мало місце для росту. Коріння у квітки досить тендітне, тож поводитися з ним треба делікатно.
Росичку Юлія виростила із насіння: посіяла у добре зволожений мох, накрила поліетиленовою плівкою до сходження, а коли саджанці зміцніли – розсадила. Процес, каже, хоча й тривалий – від посіву до розсади минає близько трьох місяців, проте завдяки йому можна отримати багато саджанців. У колекції кореччанки аж 60 одиниць цієї рослини. Квітка, каже, вологолюбива, тож у спекотну пору слід поливати щедро та часто. Грунт весь час має бути вологим.
– Чи не найвибагливішою серед моїх «хижаків» є сарраценія. Оскільки при найменшому пересиханні грунту рослина гине, горщик повинен постійно стояти у воді, – зауважує Юлія Хижавська. – Садити ж її треба у суміш із кислого верхового торфу, перліту, різаного сфагнуму та деревного вугілля. Що цікаво, коли комашка потрапляє у середину квітки сарраценії, вона не закривається, як, скажімо, діоннея. Здобич просто тоне в рідині, яка знаходиться в середині, й поступово перетравлюється. А от цефалотус, який існує лише в одному виді, краще поставити у затінок. Готуючи субстрат для вирощування, до суміші із верхового торфу та перліту потрібно додати рубленого моху та товченої кори. Аби коріння не гнило, поливати рослину слід лише тоді, коли грунт повністю висохне.
Також Юлія розповідає, що росилини-хижаки впадають у зимову сплячку. Період спокою у них настає в листопаді й триває до квітня. Сховавши горщики до поліетиленових пакетів, жінка відправляє їх зимувати у льох. А ще, комахоїдні не люблять жодних рухів, тож забороняється крутити квітку довкола своєї осі.
– В теплу пору більшість колекції стоїть у моїй спальні. Здоров’ю рослини зовсім не шкодять, навпаки – милують око. А от комарів та мух із появою «хижаків» у домі й справді стало менше, – резюмує любителька екзотики.
Марія МАРТИНЮК
