Кйокушінкаі карате Унія України – федерація, яка в останні роки на Рівненщині розрослася до сотень спортсменів. Вони займаються єдиноборством, але для них медалі не головне. Розвиток духу воїна і внутрішнього світу займає основний час на тренуваннях. Разом із тим, чимало медалей наші спортсмени вже привозять із Всеукраїнських змагань. А що чекає каратистів у новому сезоні 2018/2019 року – ми поцікавилися у керівника федерації кйокушінкаі карате Унія України в Рівненській області Євгена Вєтрова.
– Які плани на змагальний сезон, наскільки насичений графік планується?
– Нині основним завданням перед нами стоїть поїздка на Чемпіонат Європи у Швецію. Туди в складі збірної України вирушить троє рівнян. Очолює делегацію Шіхан Станіслав Шмат. Будемо змагатися в розділах куміте (поєдинки) та ката (техніка). Збірна України їде дуже досвідчена. Після цього в Рівному плануємо провести Чемпіонат України. Спортсмени усієї держави з’їдуться до нас. Також, вже в грудні буде проведено 15-й будо-табір, де буде проведена атестація учнів. І вже на кінець грудня запланований виїзд на Міжнародний семінар в Івано-Франківськ, де атестуватимуться мої учні. В лютому ще плануємо відкритий Чемпіонат Рівненщини. Ще в березні буде серйозний виїзд на відкритий Чемпіонат Черкащини. Орієнтовно в квітні теж будуть змагання і вже в травні заплановано Чемпіонат України з ката. Отакі плани, якщо коротко.
– Як провели міжсезоння, як пройшло літо?
– Дуже активно. З 3 по 10 червня провели перші збори де участь взяло майже сотня спортсменів та наш весь інструкторський склад. В день ми проводили по 4 тренування. Це вийшов наче підсумок минулого сезону. Літніх канікул в нашому доджо (центр обласної федерації) не було. Ми постійно тренувались та тренували. Весь кістяк команди збережено. В сезон готові ввійти серйозно.
– Щодо Чемпіонату Європи в Швеції. Хто з Рівненщини поїде? Як готуєтесь?
– Їде наша Наталія Лелях. Вона хороша спортсменка, дворазова чемпіонка України по ката. В цьому ж розділі вона виступатиме і на континентальній першості. Їде також Юрій Кайзер у вазі 90+ і я їду теж у вазі 90+. Виступатимемо у категоріях куміте та ката. Готувалися інтенсивно кожного дня. Останні два місяці проводимо по два тренування на день. Варто зазначити, що ми ще встигаємо і з дітьми займатися. Загалом ми готові. Головне – це не «перегоріти» до турніру і на турнірі.
– Якщо згадати минулий сезон, наскільки розвивається федерація кйокушінкаі карате Унія України на Рівненщині?
– Я, як керівник федерації, задоволений. На всіх турнірах, в яких ми брали участь, ми показали себе достойно, здобули нагороди. Бійці федерації провели чимало поєдинків із дуже непростими суперниками, а це все досвід. Наприклад, наша юна каратистка Анастасія Симончук із 7-8 турнірів привезла 11 медалей. Вона виступала на всіх турнірах у двох категоріях вагових – у своїй і на одну позицію вище. Цей показник є серйозним, особливо якщо зважити, що чимало її відзнак здобуто достроковою чистою перемогою. Загалом, наша команда майже вся повертається додому завжди із медалями. Варто зазначити, що кожен боєць за день змагань проводив по 3-4 поєдинки. Це не легко. Так проявляється сила духу.
– Ви ж займаєтесь не тільки, аби виступати на змаганнях?
– Турніри це для нас можливість перевірити свої навички та виховати дух воїна. Розвитком внутрішнього світу ми займаємось впродовж всього життя. Для багатьох, хто тренується з нами, медалі не головне. Вони з року в рік підвищують свою майстерність і доростають до темніших поясів і до чорного у кінцевому результаті. Це якщо просто. Чим темніший колір поясу, тим світліша свідомість. До цього ми і йдемо.
– Кйокушінкаі карате родом із Японії. Наскільки діти і взагалі наші люди сприймають східні цінності?
– Карате – це стиль життя. Наші цінності універсальні. Все розпочинається в сім’ї. Головне, щоб діти розвивалися здоровими, рухливими та духовними. Ми працюємо над стержнем всередині людини. І тут немає різниці чи ти в Японії, чи в Україні чи в Південній Америці. Для прикладу. В нас є кодекс – Доджо-кун. Є етикет доджо. За допомогою цих та інших інструментів формується особистість яка проявляється не тільки в залі, а і за його стінами. Це повага до старших, до колег, до молодших, розуміння, вміння чути та прийти на допомогу та ще багато іншого. До нас же приходять займатися не тільки діти. Є і які приходять після 30-40 років, а то і пізніше. І ці люди знаходять в кйокушінкаі карате те, чого їм не вистачало. Тож ми вчимо універсальним цінностям та дисципліні. В нашому суспільстві цього часто не вистачає. Загалом, японська культура допомагає нам тут на місці розвиватися і ставати кращими. Мої колеги не стільки спортсмени, скільки розвинені духовно люди. До цього в своїй діяльності і я сам йду.
