Американець Тоні Фен переїхав жити до невеличкого містечка Радивилова, що у Рівненській області. Протягом двох років 27-річний хлопець мотивуватиме місцеву молодь брати активну участь у суспільному житті. Аби швидше знайти спільну мову з місцевими, він організовує для них англомовні клуби за інтересами. Також мріє досконало вивчити українську мову та навчитися варити борщ, аби пригостити ним американських друзів.
Тоні родом із міста Денвера, що у штаті Колорадо. Його батьки — в’єтнамці, які свого часу емігрували до Америки, тут у них народилося п’ятеро дітей — син та чотири дочки. Хлопець розповідає, йому завжди подобалося пізнавати щось нове, бути корисним іншим. Тож після шестирічного навчання в університеті вирішив стати волонтером «Корпусу миру» — урядової організації, представники якої допомагають реалізовувати технічну допомогу у сферах освіти, розвитку бізнесу, захисту навколишнього середовища, сільського господарства та охорони здоров’я.
— Ця організація має представництва по всьому світу. У пріоритеті три напрями, над якими працюють волонтери: допомагають опанувати англійську мову, вчать працювати на розвиток громади та займаються із молоддю, — розповідає Тоні Фен. — Це моя друга волонтерська поїздка. Минулого року працював вчителем англійської в Мікронезії — невеличкій острівній країні у Тихому океані, про яку навіть не всі американці знають. Пригадую, коли щойно дізнався, що поїду туди, неабияк зрадів. Втім, згодом злякався: «О Боже, а де ж це?».
Коли настав час пакувати речі в наступну поїздку, одна з колежанок порадила хлопцеві проситися в Україну. Запевнила, йому тут дуже сподобається. Тож, відмовившись від відрядження у Марокко, Тоні сів на літак до Києва.
Спершу Тоні три місяці проходив підготовчу програму у місті Малині на Житомирщині, а кілька тижнів тому переїхав до Радивилова. Тут щодня ходить по місцевих школах, бібліотеках, держустановах, аби перезнайомитися із якомога більшою кількістю людей. Оскільки має на меті навчити місцеву молодь брати участь у розвитку громади, створювати проекти на отримання відповідних грантів, вести здоровий спосіб життя.
— Збираючись у дорогу, про Україну знав небагато. Лише те, що тут іде війна з Росією. Зараз розумію, наскільки це красива та цікава земля. Щодня відкриваю для себе щось нове, — ділиться враженнями іноземець. — Тут привітні та щирі люди. Щоправда, задивляються на мене багато (сміється. — Авт.). Якщо в Америці всі звикли до багатонаціональності, то в українському містечку поява людини, не схожої на всіх, викликає неабиякий ажіотаж. Пригадую, їхав якось маршруткою до Рівного. До мене підсіла бабуся. Спершу роздивлялася з цікавістю, а потім почала усміхатися. Зрештою заговорила до мене. Нічого не зрозумів з того, що вона казала, бо українською знаю лише кілька слів, проте слухав уважно й постійно казав «так». Але я працюю над тим, аби якомога швидше вивчити мову.
Тоні Фен зацікавився й історією України. Розповідає, йому цікаво, як розвивалася наша держава в різні епохи. Зізнається, коли розповів своїм американським друзям, що доводилося бувати в містах, які старіші за США, ті не вірили, що таке може бути.
Оцінив гість з-за океану й українську кухню. Запевняє, усі страви настільки смачні, що не може визначитися, яка подобається найбільше. Щоправда, холодець Тоні не сподобався, бо желе, каже, повинно бути солодким.
— Хочу навчитися варити борщ і пригостити ним друзів, коли повернуся додому. Вони знають, що я люблю готувати, бо іноді пригощав їх своїми випічками та десертами. Проте щось з української національної кухні вони навряд чи куштували, — завершує американець Тоні Фен.
Марія МАРТИНЮК
