У селі Мочулки Рівненського району зустрічали делегацію із Німеччини. Вже більше десяти років нащадки колоністів щоліта приїздять до України, аби віддати шану предкам. Цьогоріч у місцевій школі іноземцям влаштували теплий прийом.
– Перша згадка про село Мочулки датується 1577 роком. Приблизно в 70-х роках XVІІ ст. в краї стали з’являтись і перші німецькі поселення. Загалом можна вирізнити три основні міграційні потоки німців на Волинь. Згідно архівних документів, у 1892 року жителі колонії Мочулек Рівненського повіту Ф. Єгер, Г. Дрегер, Г. Штенке та ще 21 чоловік просили дозволу у губернатора утворити особливе селянське товариство, яке б мало самостійне керівництво, – розповідає вчитель Жобринської школи, керівник історико-краєзнавчого гуртка Олександр Профорук. – Колоністи вели господарство. Займалися деревообробкою, ковальством, гончарством, ткацтвом та швацтвом. Вони забезпечували переважно внутрішні потреби колоністів у знаряддях праці та предметах побуту, а надлишки продукції продавали на місцевих ринках. Німці багато вкладали й у волинську промисловість. Найбільш масштабною була їх участь у лісорозробках, що вело до знищення лісових багатств губернії. Саме німецькі колоністи почали на Волині промислове виробництво сукна, а німецькі пивовари заклали основи місцевого промислового пивоваріння. Розвивали вони борошномельну галузь, металообробну, паперову, винокурну, переробну, харчову…
Колоністські общини стежили за дотриманням норм громадської моралі й суворо карали тих, хто її порушував. Серед поселенців шанувалися працелюбність, чесність, стриманість, енергійність, підприємливість, самоповага. Внутрішні конфлікти німці вирішували на основі власного звичаєвого права і дуже рідко звертались до місцевих судових органів.
Німецькі колоністи дбали про те, щоб передати дітям традиції, релігійні погляди, зберегти національну самобутність. У родинах панував патріархат, дружини повністю корилися чоловікам. Жінки займалися побутом, виховували дітей Календарна обрядовість колоністів була традиційно німецькою, побудованою на основі лютеранського релігійного віровчення.
– Протягом другої половини ХІХ століття в німецьких колоніях Волині сформувалася розгалужена мережа початкових шкіл, де дітей колоністів вчили писати, читати та рахувати, готували їх до конфірмації. Всі витрати на будівництво й утримання школи, вчителя брала на себе колоністська громада. Навчання було обов’язковим для всіх дітей без винятку, – продовжує Олександр Профорук. – До школи діти ходили переважно у віці від 7 до 15 років, навчання тривало здебільшого 3-6 років. Організація шкільної освіти в німців-колоністів була тісно пов’язана з лютеранською церквою.
Господарства колоністів були зразком для запозичення місцевими селянами нових прогресивних форм господарювання, досконаліших сільськогосподарських знарядь праці та механізмів, високої культури землеробства. Більшість німецьких поселенців стала хорошим прикладом для оточуючого їх населення у сфері організації шкільної освіти, формуванні норм повсякденної культури поведінки, побуту й моралі. Таким чином, німецька колонізація на Волині у другій половині XIX – на початку XX століття призвела до появи в цьому регіоні нової німецької національної меншини, яка зробила вагомий внесок у сільськогосподарський, промисловий та культурний розвиток Волинської губернії й залишила помітний слід в її історичному минулому.
Близько року тому вихованці історико-краєзнавчого гуртка від КЗ «Облсютур» в опорному закладі Жобринська ЗОШ І-ІІІ ступенів, на чолі із Олександром Профоруком, взялися досліджувати місцеву історію. Результати досліджень та спогади місцевих жителів продемонстрували делегатам.
– Одинадцять років поспіль німці приїздять у Мочулки. У селі й досі збереглося німецьке кладовище. При в’їзді в село їх зустріли місцеві жителі, подарували пакет домашніх огірків. Затим школярі виступили перед гостями з концертом. Іноземці були вражені таким прийомом. Бо за стільки років подібний прийом для них організували вперше, – інформує вчитель. – Посприяли цьому візиту депутатка обласної ради Алла Черній, голова громадської організації «Німецький дім» Тетяна Кухарець та директор обласної Станції юних натуралістів Ольга Криж. До слова, гості з Німеччини приїхали на Рівненщину не з порожніми руками. Вони подарували ходулю бабусі з Жобрина.
– Це невеличке село стало уособленням німецьких колоній на теренах історичної Волині. Щороку на Рівненщину приїздять ті, хто тут народився, або їхні діти чи внуки, – пояснює голова Тетяна Кухарець. – Німці настільки перейнялися проблемами українців, що ніколи не приїздять із порожніми руками. Щоразу привозять цінні подарунки в сиротинці, лікарні… Третій рік поспіль у першу музичну школу Рівного нащадки колоністів передають музині інструменти. У Німеччині існує програма «Кожній дитині по музичному інструменту». Подібну ініціативу впровадили й у нас, оскільки в цьому закладі навчається багато талановитих діток із малозабезпечених сімей, батьки яких не мають можливості придбати своїй малечі гітару, скрипку чи трубу… До слова, в якось разом із німцями приїздив іменитий музикант, він виступав на найкращих сценах світу, який теж має українське коріння, і він подарував школі гітару, яка вартує більше 10 тисяч євро. Імені свого озвучувати він не дозволив. Сказав, що благодійність любить тишу.
