Щороку, починаючи від найдревніших часів Православна Церква 15 вересня вшановує пам’ять преподобних отців наших Антонія і Феодосія Києво-Печерських, засновників чернечого життя на Русі. Що рівнянам варто знати про цей день – читайте далі.
Як розповів протоієрей Микола Капітула, кожна земля, де засяяло світло Христової істини має своїх небесних покровителів.
– Єрусалимська Церква – Апостола Якова, брата Господнього, сонм святителів патріархів Єрусалимських; Грузинська Церква рівноапостольну Ніну та царицю Тамару, болгари святого царя Бориса, серби святителя Саву, росіяни преподобних Сергія Радонезького і Серафима Саровського та багатьох інших угодників. Свята Українська земля славиться великою кількістю молитовників і заступників, незчисленний сонм подвижників благочестя засяяв на її духовному небі. Чільне місце серед безлічі святих землі нашої займають преподобні Антоній і Феодосій Печерські чудотворці, – каже священик.
За його словами, засновник Києво-Печерської лаври святий Антоній народився на початку XI століття в місті Любечі (поблизу Чернігова ) і в хрещенні був названий Антипою.
– З юних літ він відчув потяг до вищого духовного життя і по навіюванню з вище зважився піти до святої гори Афон. В одній з Афонських обителей він прийняв постриг і почав усамітнене життя в печері біля цього монастиря, яку досі показують. Коли він придбав у своїх подвигах духовну досвідченість, ігумен дав йому послух, щоб він йшов на Русь і насадив чернецтво в цій новопросвіченій християнській країні. Антоній послухався. Коли преподобний Антоній прийшов до Києва, тут було вже декілька монастирів, заснованих за бажанням князів греками. Але Святий Антоній не обрав жодного з них, оселився в двухсаженній печері, яка була викопана пресвітером Іларіоном ( майбутнім митрополитом Київським). Це було у 1051 р. Тут святий Антоній продовжував подвиги суворого чернечого життя, якими славився на Афоні: його їжею були чорний хліб через день і вода у вкрай помірній кількості. Незабаром слава про нього рознеслася не тільки по Києву, але і по інших руських містах. Багато хто приходив до нього за духовною порадою і благословенням. Деякі стали проситися до нього на проживання. Першим був прийнятий Никон, що мав сан ієрея, другим преподобний Феодосій, – зазначає протиієрей.
А також додає, що Преподобний Феодосій провів свою молодість в Курську, де жили його батьки.
– З ранніх років він виявив благочестивий настрій духу: щодня він бував у храмі, старанно читав слово Боже, вирізнявся скромністю, смиренням та іншими добрими якостями. Дізнавшись, що в храмі іноді не служать літургію через нестачу просфор, він вирішив сам зайнятися цією справою: купував пшеницю, своїми руками молов і випечені просфори приносив до церкви. За ці подвиги він терпів багато неприємностей від матері, яка гаряче його любила, але не розуміла його прагнень. Коли число сподвижників преподобного Антонія зросло до 12, він віддалився на сусідню гору, вирив собі тут печеру і став подвизатися в затворі. Преподобний Феодосій залишився на колишньому місці; скоро він був обраний братією на ігумена і почав дбати про заснування гуртожитку з особливими правилами за уставом царгородського Студійського монастиря. Також Преподобний Феодосій часто обходив келії і спостерігав, чи немає у кого чого зайвого, і чим займається братія. Часто і вночі він приходив до дверей келій і, якщо чув розмову двох або трьох ченців, що зійшлися разом, то ударяв жезлом в двері, а вранці викривав винних. Сам преподобний був у всьому прикладом для братії: носив воду , рубав дрова, працював у пекарні, носив найпростіший одяг, раніше всіх приходив до церкви, і на монастирські роботи, – веде далі Микола Капітула.
Крім аскетичних подвигів, преп. Феодосій вирізнявся великим милосердям до бідних і любов’ю до духовної освіти й намагався розташувати до них і свою братію. В обителі він влаштував особливий будинок для проживання убогих, сліпих, кульгавих, розслаблених і на їхнє утримання приділяв десяту частку монастирських доходів. Окрім того, щосуботи відсилав цілий віз хліба ув’язненим у темницях, додає священик.
– З творів преподобного Феодосія відомі: два повчання до народу , десять повчань до насельників, два послання до великого князя Ізяслава і дві молитви. Заснована преподобним Антонієм і влаштована преподобним Феодосієм Києво-Печерська обитель зробилася зразком для інших монастирів і мала велике значення для розвитку Української Церкви.
З її стін виходили знамениті архіпастирі, ревні проповідники віри і чудові письменники. Зі святителів, пострижеників Києво-Печерської обителі, особливо відомі святі Леонтій та Ісая ( єпископи Ростовські ), Нифонт (єпископ Новгородський ). преподобний Кукша ( просвітитель в’ятичів ), письменники преподобні Нестор Літописець і Симон. Святі мощі преподобного Антонія спочивають під спудом у печері, де він упокоївся і похований. Незабаром преставився і святий Феодосій. Заснована ними кам’яна церква була закінчена вже в 1077 р., при ігумені Стефані. Висока духовна культура чернечого житія в Київській Русі породила цілий сонм преподобних отців, повісті про життя і подвиги яких не втратили своє високе духовне утримання до наших днів, – розповідає Микола Капітула.
А всю цю святість першого руського чернецтва, яке зростало під керівництвом преподобних Антонія і особливо Феодосія Печерських , відчуваєш, потрапляючи в печери Києво-Печерського монастиря.
– Під керівництвом преподобних Антонія і Феодосія Печерських сформувалась ціла школа чернечого життя і всі інші монастирі що засновувались в різних куточках Русі жили за зразком і подобою Києво-Печерської обителі. Шанування преподобних Антонія і Феодосія в нас на Україні розпочалося дуже рано, тому що ще при земному житті преподобних вважали за святих Божих і до Києва з різних куточків Русі приходили до Печерської обителі люди, щоб отримати благословення цих угодників Божих. Щоб підкреслити рівність цих святих перед Богом Церквою була встановлена спільна пам’ять преподобних Антонія і Феодосія Києво-Печерських чудотворців. За їхніми молитвами нехай Всещедрий Господь збереже землю нашу від міжусобиць і утвердить в Православ’ї, – завершує Микола Капітула.
