Листопад 2013… Тоді сотні-тисячі людей долучилися до рівненського Євромайдану, щоб відстояти своє право жити у європейській державі. Акції протесту та страйки об’єднали студентів, громадських активістів, політиків, бізнесменів, пенсіонерів – тих, хто ще вірив, що щось можна змінити… Тоді, на центральній площі міста народилися десятки гасел, різні варіації української та європейської символіки стали традиційним атрибутом акцій, а про Майдан складали вірші та пісні… Як це було – пропонуємо згадати читачам порталу “КРАПКА”.
21 листопада: як все почалося
Кілька десятків студентів, активістів з українськими прапорами та прапорцями ЄС першими вийшли на майдан у Рівному. Передувало цьому те, що на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС вкотре не було прийнято остаточного рішення – чи підписувати Угоду про асоціацію з Україною на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада. На той момент Київ виконав не всі умови для підписання Угоди.
А 21 листопада уряд Азарова оприлюднив рішення щодо призупинення процесу підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом. Ця Угода готувалася з 1998 року, її повинні були підписати на Вільнюському саміті 28 листопада. Проте, після таємної зустрічі Путіна та Януковича у Сочі, українська влада відмовилась від підписання.
У той день молодь і вийшла на Майдан у різних містах України. Тоді рівняни ще не знали, що вже за лічені дні Євромайдан переросте в Революцію, палатимуть шини, кидатимуть димові шашки та загинуть ті, хто першими бішов у громадянський бій…
Так, 21 листопада 2013 року в Рівному акція пройшла мирно з патріотичними гаслами та ще не сформованим планом дій…
Великий Майдан і перші загиблі в Києві
Разом і до кінця… А до якого? Тоді відповідь на це питання була невідомою, а на майдани в різних містах України вийшли сотні-тисячі людей. У Києві на центральній площі зібралося близько 5 тисяч українців…Втім, тодішня влада швидко відреагувала на спротив людей. Відтак, окружний суд Києва постановив заборонити під час проведення мирних масових акцій встановлення малих архітектурних форм – наметів, навісів, у тому числі тимчасових і пересувних, із 22 листопада 2013 року до 7 січня 2014 року на Майдані Незалежності, вулиці Хрещатик та Європейській площі…
… Вже 24 листопада на Майдані у Києві зібрався найбільший мітинг опозиції за період президентського правління януковича. За різними підрахунками на центральну площу країни прийшли від 60 до 150 тисяч осіб. На Євромайдані вимагали відставки азарова, скасування рішення Уряду про відмову від асоціації ЄС, підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі, звільнення з ув’язнення Юлії Тимошенко.
А за кілька днів студенти організували “живий ланцюг” між містами України.
Тим часом у ніч із 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників. Так, о 4 годині ранку, коли на Майдані Незалежності перебувало близько 100 протестувальників, площу оточили 300 озброєних спецзасобами бійців “Беркуту” та з надмірним застосуванням сили витіснили людей з Майдану: людей били кийками та ногами. Внаслідок розгону було травмовано 84 протестувальника, в тому числі 17 студентів. Частина протестантів знайшла притулок в Михайлівському золотоверхому монастирі.
Згодом влада пояснювала рішення розігнати протестувальників необхідністю підготувати площу до новорічних свят, зокрема – встановити ялинку. Після кривавого розгону на Михайлівській площі почали збиратися обурені громадяни, кількість яких значно перевищила кількість першопочаткових учасників Євромайдану. Народне Віче у Києві 1 грудня зібрало, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей… Почалася революція.
Революція…
Однією із знакових подій початку Революції гідності стала дата 11 грудня. Тоді, уночі, спецпризначенці знову спробували розігнати протестувальників. Так, у ніч проти середи, коли силовики в черговий раз штурмували Майдан, вперше за кілька сотень років дзвони Михайлівського собору забили набат.
Палаючі шини, тітушки та штурм ОДА в Рівному
Так, вже невдовзі у Рівному молодь розміщувала шини та блокували виїзди внутрішніх військ, “Беркуту” в Київ, блокували автобуси з “тітушками” та штормили ОДА…
А вже 20 лютого тисячі рівнян проводжали загиблих героїв Небесної сотні в останню путь. Сльози, біль і бажання все змінити…
За період Революції кількість загиблих збільшилася… Так, під час подій у Києві загинуло троє рівнян – Георгій Арутюнян, Валерій Опанасюк і Олександр Храпаченко.
Втеча януковича
Акції протесту, що тривали в Україні з кінця листопада до кінця лютого 2014 року, отримали назви Євромайдан, Майдан, а пізніше – Революція гідності. У результаті тодішній президент янукович у лютому, після масового розстрілу громадян у центрі Києва, втік до Росії. Усю повноту влади взяла на себе Верховна Рада України, яка призначила на 25 травня вибори президента України. На виборах переміг Петро Порошенко, який 27 червня 2014 року підписав Угоду про асоціацію із ЄС у повному обсязі.
11 років потому…
Пройшло 11 років… Сьогодні Україна знову відстоює своє право на вільне майбутнє, тепер вже зі зброєю у руках. Десятки тисяч військових чинять опір ворогові та гинуть за те, що десь колись у нашої країни все ж буде світле майбутнє. І хтось нині вважає Майдан, Революцію 2013 – 2014 років безпідставною акцією громадської непокори. Інші – досі не можуть забути безжальне побиття студентів та журналістів працівниками «Беркуту» у Києві та відсутність чітких відповідей на конкретні запитання. Треті використали Майдан для досягнення своїх політичних чи інших меркантильних цілей. А для людей, які, тоді жили Майданом і на Майдані – це була революція і боротьба за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей. Адже тоді вони вірили, що Майдан формував нову свідомість українців. Та чи сформував?…
…Зараз часто можна почути, що бажаних змін не настало, хто і в чому винен, чому так і як бути далі? Тільки вибір завжди був і є за кожним із нас. Хтось обирає робити те, у що віриш, незважаючи на перешкоди йти вперед і прагнути змін не лише на словах, або ж знову обирати погану владу та шукати “зраду”. Тільки ж “зрада” – це наслідок того, що хтось “за гречку” чи по приколу обрав “не тих”, або ж не обрав, сидячи на дивані… Разом і до кінця?… А до якого?
