Коли львів’янин Назар Хассан піднявся на сцену талант-шоу «Х-Фактор», Ігор Кондратюк, пильно вдивляючись йому в обличчя сказав: «Хлопче, а я тебе знаю!». І хоча співак зізнався, що під час кастингу вперше заспівав чужу пісню, композиція гурту «Бумбокс» «На одинці» у його виконанні не залишила байдужою жодного зі суддів. Отримавши чотири «так», Назар потрапив до тренувального табору Ірини Дубцової та був одним із солістів бойс-бенду «D-Версія». Хлопцям навіть вдалося дійти до фіналу. Про участь у проекті та життя після нього – далі у розмові з Назаром Хассаном.
– Ти, як безпосередній учасник найвідомішого талант-шоу, що можеш сказати про подібні проекти?
– Тут є дві сторони медалі. Як учасник можу сказати: класно, що існують шоу, які можуть допомогти артистам-початківцям пробитися на велику сцену. Проте з іншого боку прекрасно розумію, для чого створюються такі проекти. Насправді, ніякої допомоги по закінченні зйомок не існує. Єдине, що дають такі проект, певну популярність, з якою легше рухатися далі.
– Після твоєї участі у «Х-Факторі» минуло чотири роки. Чимало учасників приходять на цей проект знову. Чи не виникало в тебе ідеї спробувати свої сили ще раз?
– За умовами контракту я не маю права повторно брати участь у цьому шоу, оскільки потрапив у п’ятірку фіналістів. До того ж, знаю багато людей, які не пройшовши кастингу, безкінечно ходять і стукають в одні й ті самі двері. Нехай це звучить високомірно, але я був на найкрутіших шоу країни й потрапив у прямі ефіри. Йти ще кудись? Не бачу в цьому сенсу. Якщо витрачатиму своє життя на те, що братиму участь у кожному талант-проекті – постарію, а толку з цього не буде. Для мене значно цікавішою є особиста творчість.
– На проекті ти був одним із учасників тріо «D-Версія». Підтримуєш стосунки з хлопцями із цього колективу?
– Певний час співпрацювали В’ячеславом Єфремовим. Але, знову ж таки, все, що створюється штучно, не з власної ініціативи, рано чи пізно закінчується. У нас зі Славою були різні бачення, різні пріоритети, тому ми розійшлися.
– Твоїм тренером на проекті була Ірина Дубцова. Які враження залишилися від цієї співпраці?
– Не буде багато говорити, скажу просто: враження – ніякі. Як на мене, вона зовсім не керівник. Цій людині було байдуже до своїх підопічних. Звісно, по телевізору все дуже гарно виглядає, проте насправді нами більше цікавилися Ігор Кондратюк, Сергій Сосєдов, Серьога, аніж Дубцова. До нас на репетиції вони приходили частіше, ніж Ірина. Вона приїздила лише для того, аби відзняти ролик, який увійде в ефір. Після зйомок спокійно собі їхала в Москву, не переймаючись тим, як ідуть підготовки до виступів.
– Ще до приходу на проект у тебе був колектив «RIZUPS». Розкажи про цей гурт.
– Колектив я започаткував ще школярем. Замість прибирати клас, ми намагалися створювати музику. Тоді, як інші артисти-початківці намагалися створити хіп-хоп, рок-гурти, пхалися в андеграунд, грали по гаражах, не хотіли нікому показувати свою творчість, ми брали активну участь у різних конкурсах, виступати на всіляких фестивалях. Розуміли, якщо хочеш мати результат – треба діяти, а не сидіти, вважати себе мегакрутим і чекати, що хтось-колись тебе помітить.. Зараз «RIZUPS» працює у тому самому складі, що й до «Х-Фактора»: я та мій напарник Мар’як Сакалюк. Щоправда, ми часто набираємо гітаристів, барабанщиків.
– Ти – зі Львова. Як часто буває у рідному місті?
– Ну, насправді я народився у Києві. Прожив там недовго, через сімейні обставини переїхали на маленьку батьківщину мами. Там я виріс, навчався, провів більшу частину свого життя. Тож можна сказати, що я – львівський, хоча вважаю себе людиною всесвіту.
Марія МАРТИНЮК
