Щорічно 17 грудня православні християни вшановують великомученицю Варвару. Святу згадують вважають захисницею жінок і військових, а також вважають покровителькою дітей, любові і шлюбу. Цього дня у храмах Рівного відбуваються святкові богослужіння, а віряни просять у великомучениці Варвари допомоги. Що рівнянам варто знати про цей день – читайте далі.
Історія свята
Свята Варвара жила в ІІІ ст. у фінікійському місті Іліополі. Після смерті матері її виховував батько Діоскор, який був багатим і шляхетним міщанином, переконаним язичником. Познайомившись з християнами, Варвара згодом прийняла святе хрещення від олександрійського священика. Не зламали Св. Варвару ні погрози батька, ні увіщування та тортури управителя Мартіана.
Зважаючи на непохитність та те, що й інші почали наслідувати її християнську дорогу Варвару вирішили стратити. У 306 році Св. Варварі та її послідовниці дівчині Юліанії було відсічено голови, а Діоскор та Мартіан, як оповідали, загинули того ж дня від блискавки й громовиць.
Від давніх давен і дотепер святу Варвару шанують не лише в Україні, але й в інших країнах Європи. Представники важких і ризикованих професій завжди намагаються вшанувати великомученицю. Пілоти, водії, вояки, перш ніж вирушити в подорож, обов’язково беруть із собою іконку святої Варвари.
Святу Варвару (або Барбару) також вважають покровителькою гірників всього світу. Її художні і скульптурні зображення можна зустріти не тільки в численних храмах, але й в шахтах (рудниках) багатьох європейських країн, а також серед культурної спадщини предметів гірничого мистецтва.
Ця свята в очах гірників є прикладом мужності, нескореності та твердості у вірі. Ці якості, які властиві і самим гірникам, зробили Варвару їхньою покровителькою і захисницею. У Грузії святу Варвару вважають заступницею дітей.
В Україні знаходяться мощі святої
Здавна в Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без причастя. Бо існував переказ про те, як до неї у в’язницю з’явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В народі говорили, що за великий подвиг віри Св. Варвара отримала особливий дар визволяти людей від випадкової, несподіваної смерті.
Після смерті Великомучениці її тіло з побожністю було перенесено до Константинополя, де перебувало до ХІ ст., а згодом мощі Св. Варвари були перевезені до м. Києва й покладені в Михайлівському Золотоверхому монастирі.
За переказами, це сталося тоді, коли дочка візантійського імператора Олексія І Комнина (1081—1118), звана Варварою-Іриною виходила заміж за великого князя київського Святополка Ізяславича (1093—1113). Саме вона ублагала батька — імператора та патріарха Царгородського про перевезення мощей своєї святої патронеси із собою до Києва, де вони зберігаються і донині.
Саме в той час за Митрополита Никифора І (1104—1121) князь Святополк Ізяславич в хрещенні Михайло (внук Ярослава Мудрого та правнук Рівноапостольного князя Володимира) збудував (1108 р.) на місці старого дерев’яного храму новий Свято-Михайлівський собор, «весь верх церкви позолотил и вшелякою оздобою церковною украсил», де й упокоїлися мощі Св. Варвари.
З тих пір слава про Великомученицю Варвару та чудесне зцілення біля її мощейзначно поширилися по українських землях та за її межами. В її честь віруючі люди будували ошатні храми, називали своїх дітей та ходили на паломництво до Києва.
Настоятелі Михайлівського-Золотоверхого монастиря протягом століть ретельно занотовували всі чудеса, які ставалися із прихожанами у їхньому храмі. Видатний церковний і культурний діяч, ігумен Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря у Києві (1655—1677) Феодосій Сафонович свого часу підсумував вказані відомості у спеціальній «Повісті о преславних чудесах Святої Великомучениці Варвари», де зазначав окрім конкретних чудесних зцілень паломників і той факт, що у ХVII ст. її мощі «й досі нетлінні лежать».
У ХVII ст. особливо поважним паломникам високого світського і духовного звання навіть давалися частки святих мощей Великомучениці Варвари. Зокрема, під час подорожі до України (1654—1656) їх отримав Антіохійський патріарх Макарій (1647—1675), на що було отримано дозвіл Київського Митрополита Сильвестра Косова (?-1657). А також — Великий коронний канцлер Речі Посполитої Єжи Осолінський (1643—1650) та великий гетьман литовський Януш Радзивілл (1612—1655).
Нині мощі святої Варвари покояться у Володимирському соборі м. Києва і доступні прочанам для поклоніння. В день її пам’яті – 17 грудня — в храмі відбуваються особливо урочисті молебни на честь великомучениці. Кияни та гості столиці України в цей день з благоговінням прикладаються до мощей Святої й просять її заступництва.
Що не можна робити в цей день?
Також 17 грудня вважається днем повороту на весну, але саме на цей день зазвичай припадає початок найсильніших морозів. Так, відсбогодні й протягом наступних трьох днів люди традиційно варили кутю й узвар — на добробут і здоров’я.
У день Варвари не можна прати, білити й глину місити. Зате можна досхочу вишивати й займатися іншими справами, пов’язаними з нитками.
Прикмети дня
Якщо проти цього дня нічне небо в зорях — чекай холодів, а сліпе й тьмяне — на тепло.
Якщо горобці збираються купками на деревах і цвірінькають, то буде тепла зима. Дерева в інеї — урожай на фрукти.
Який день на Варвари – такий і на Сави.
Яка погода на Варвари – така й на Різдво.
Якщо до цього дня сніг не випав — зима буде теплою, а як з’явиться — довгою і холодною.
Ясна Варвара – до морозу.
