Храми, замки, кораблі та інші унікальні декоративні вироби виготовляє Юлія Хижавська з міста Корець, що на Рівненщині. Основновою її виробів є звичайні сірники. З чого почалося таке незвичне хобі, скільки часу витрачає на створення однієї конструкції і чим може здивувати – читайте у матеріалі.
Юлія працює швачкою у сусідньому райцентрі Гоща, куди щодня доїжджає автобусом. Розповідає, робота та родина забирають левову частку часу. Проте, щойно випадає вільна хвилина, одразу ж береться за творчість.
– Майструвати зі сірників почала в 13-річному віці. Дивно, але мені наснилося, що я вмію це робити. Вранці попросила маму купити клею та паперу. Найперше зробила невеличку дзвіницю, – пригадує майстриня. – Згодом замовила поштою спеціалізовану книгу, по якій і вдосконалювала майстерність. Перш ніж приступити до виготовлення, роблю креслення майбутнього виробу, окремо вирізаю кожну деталь, здалі клею очищені від сірки сірники на звичайний папір. Коли підсохне, обрізаю зайві краї та наклеюю на картонні деталі – стіни конструкції, все склеюю між собою. Коли ж річ повністю висохне, фарбую акриловою фарбою, покриваю лаком. Полакувати виріб важливо, аби він із часом не псувався.
Юлія розповідає, робота над однією моделлю може тривати від кількох днів до кількох років. Приміром, звичайну скриньку дівчина виготовляє за тиждень. Над картиною «чаклує» кілька місяців. А от над церквою, розміри якої 190х90х150 сантиметрів, працювала аж три роки.
– Що більша річ, то довше треба посидіти над нею. Я ж беруся за творчість лише тоді, коли нікого немає на кухні (сміється – авт.). До того ж, усе роблю сама. Чоловік лише очищає сірники від сірки. На один виріб іде від кількох сотень до двохсот тисяч сірників, – продовжує Юлія Хижавська. – Всі вироби зберігаю дома: церкви, дзвіниці, кораблі, картини… Шкода щось продавати. До того ж, торгаш із мене нікудишній. А взагалі мрію, що колись змайструю точну копію якогось старовинного храму або ж історичного корабля, і представлю їх на персональній виставці.
Марія МАРТИНЮК
