3 листопада православні християни відзначають Димитрівську поминальну суботу. Цього дня у храмах Рівного відбуваються поминальні богослужіння і прихожани по-особливому поминають всіх від віку спочилих християн.
Такі дні називаються Родительськими Вселенськими поминальними суботами. До числа загальноцерковних понинальних субот входять: М’ясопусна субота, Троїцька субота, суботи другої, третьої і четвертої седмиць Великого посту.
Крім поминальних субот, присвячених поминанню померлих, у всій Православній Церкві існують ще поминальні дні, які є побожною традицією наших благочестивих предків. До них належить Димитрівське поминання померлих. Ця субота названа так за іменем святого великомученика Димитрія Солунського Мироточивого ( + 306 р.). Встановлене поминання у суботу перед днем пам’яті великомученика Димитрія благовірним князем Димитрієм Донським, який отримавши з Божою поміччю перемогу над татарами у Куликовій битві ( 8/21 вересня 1380 р.) звершив поминання загиблих у цій битві воїнів. За порадою великого святого преподобного Сергія, ігумена Радонезького, святий князь Димтрій встановив звершувати таке поминання щороку.
Спочатку це було поминання лише спочилих воїнів, а потім разом з загиблими воїнами почали у Димитрівську суботу поминати всіх від віку спочилих православних християн. Слід зазначити що восени, в залежності від місцевих традицій серед українського народу існують такі поминання померлих: на Свято Покрови Пресвятої Богородиці-Покровське поминання, перед днем пам’яті святих мучеників безсрібників Косми і Даміана Аравійських, перед днем пам’яті святого Архистратига Михаїла-Михайлівська поминальна субота, перед днем пам’яті святої мучениці Параскеви П’ятниці-Параскевське поминання.
Окрім Димитрівської поминальної суботи православних воїнів поминають 11 вересня, у день Усікновення глави Іоанна Предтечі. Предтеча і Хреститель Господній Іоанн постраждав за істину як добрий воїн небесної вітчизни, тому його небесному заступництву доручає Матір-Церква і своїх чад-воїнів, які боролись за істину і добро та життя своє віддали за Вітчизну.
Також згадуються спочилі воїни 9 травня на день Перемоги, як день скорботи за жертвами війни і на знак шани до тих хто життя своє не пожалів захищаючи рідну землю.
Неділя друга після П’ятдесятниці відзначена в Українському Православному календарі також, як день поминання спочилих воїнів козаків запорожців які життя своє поклали боронячи вольності і віру православну.
Поглянувши в глиб історії, ми можемо побачити, як Свята Церква шанувала у всі часи тих, хто боронив свою рідну землю і віру Православну. Слід пам’ятати і те що молитва за померлих є священним обов’язком кожного християнина. Потрібно не забувати у дні особливого поминання померлих прийти до храму, як до того місця звідки, за словами святих отців і вчителів Церкви, починається Царство Боже на землі.
Микола КАПІТУЛА
