Кожна дитина має зростати в родині. Якщо біологічної немає – важливо, щоб була альтернатива: прийомна сім’я, усиновлення або опіка/піклування. Адже саме у сімейному середовищі дитина може розвиватися, відчувати підтримку та втілювати свої мрії. Чому це так важливо? Як насправді виглядає життя дитини, яка залишилась без родини та опинилась в закладі? Про це розповідає львів’янка Діана Кіт.
Коли у 12-річної Діани померла мама, її життя розділилося на «до» і «після». Вона втратила не лише найближчу людину, а й відчуття захищеності, тепла і довіри. Той день залишив у пам’яті не лише біль втрати, а й глибокий сором і страх. Так вона потрапила до притулку.
«Холод, самотність, ізольованість» – так описує Діана свої чотири місяці в закладі. У притулку не було близьких, не було людини, якій можна довіритися. Щоденник став єдиним другом, куди вона записувала свої думки. Мрій у цих записах не було – лише роздуми про втечу чи навіть самогубство, аби припинити цей біль. Звернутися до психолога вона боялася, щоб не опинитися в ще гіршому місці – психіатричній лікарні.
Але через рік Діана знайшла новий дім у прийомній родині. Тут їй дали простір, можливість висловитися, зрозуміти, що таке справжня сім’я. Родина стала для неї тим, чого вона ніколи не знала: місцем, де не потрібно самій піклуватися про дорослих, хвилюватися, що вдома закінчиться їжа чи залишиться ввімкнений газ. Це було для неї відкриття: у сім’ї піклуються про дитину, а не навпаки.
Тепер Діана – молода волонтерка, яка допомагає дітям-сиротам та дітям без батьківської турботи. Вона знає, як це – відчувати себе самотньою і нікому не потрібною. І вона прагне змінити це для інших дітей. Її місія – допомогти їм адаптуватися, підтримати і дати те, чого їй самій колись так бракувало: увагу, людське тепло і віру в себе.
– Ніколи, навіть жартома, не лякайте своїх дітей, що віддасте їх у дитячий будинок! Дитячий будинок – це в’язниця!– каже Діана.
Її історія – ще одне свідчення того, що дитині потрібна родина.Саме тому так важливо розвивати сімейні форми виховання, підтримувати усиновлення, прийомні родини, патронат та наставництво. Діти повинні рости в сім’ях – лише так вони отримають шанс на щасливе майбутнє.
Діана Кіт стала героїнею мультимедійної виставки «Поговори зі мною», організованої за ініціативи Фундації Катерини Осадчої спільно з Міністерством соціальної політики України, Координаційним центром із розвитку сімейного виховання та догляду дітей, Дитячим Фондом ООН (ЮНІСЕФ) та за фінансової підтримки Європейського Союзу.
Цей проєкт розповідає історії дітей і дорослих, які свого часу залишилися без батьківського піклування. Проєкт «Поговори зі мною» покликаний показати, що сім’я – це не просто спільний дах над головою, а взаємна повага, підтримка, любов і прийняття одне одного.
Більше історій та інформацію про те, як допомогти дітям в інтернатних закладах або стати родиною для дитини, можна знайти на порталі www.dity.gov.uawww.dity.gov.ua.
