Микола Островський увійшов в історію літератури як автор відомого роману «Як гартувалася сталь». Нині твір переклали більше ніж на 75 мов. А за мотивами роману «Як гартувалася сталь» китайці знали фільм. Саме завдяки цій книзі містечко Шепетівка Хмельницької області, в якому письменник прожив багато років, стало відомим на увесь світ. Проте мало хто знає, що народився творець у селі Вілія Острозького району Рівненщини. Саме тут пройшли його дитячі та шкільні роки. А зараз у будинку, де мешкала родина письменника, створили музей відомого земляка.
Батько письменника Олексій Іванович Островський – відставний унтерофіцер, учасник російсько-турецької війни. Ольга Йосипівна була його другою дружиною. У місті Дубно вона працювала нянею. За національністю жінка – чешка. Як писала вона у своїх спогадах: «Олексій Іванович був старшим за мене. З першою дружиною у нього дітей не було. Вона померла від хвороби. Я працювала нянею, і чужі дітки мені надоїли. Погодилася вийти за нього, сподіваючись, що в нас не буде дітей». Втім, у Олексія та Ольги Островських народилося шестеро діток: Надя, Катя, Дмитро, Микола, Неоніла та Ніна. Певний час родина винаймала будинок на початку села. Вони володіли корчмою, у якій Олексій Іванович торгував особисто. Островські не розголошували про свої статки. Втім у «Літературно-меморіальному музеї Миколи Островького», що у селі Вілія, є документ, який підтверджує, що батьки письменника були дворянами.
– Родина жила біля річки, маленький Микола Островський полюбляв рибалити, – розповідає завідуюча сектором музею Світлана Шокун. – Втім, згодом сім’я переселилася до іншого будинку. Оселя була просторою, тож частину помешкання Островські здавали для ночівлі. В одній із кімнат мати майбутнього письменника Ольга Йосипівна продавала чай і смажену рибу.
Микола Островський гарно навчався у школі. Йдучи у шестирічному віці в перший клас церковно-приходської школи, він вмів читати та писати. Грамоті хлопця навчили старші сестри, які працювали вчителями.
– Друзі Миколи Островського пригадували, що він був дуже хорошим товаришем. Часто приносив до школи пироги, які пекла мати, й ділився з дітьми, – продовжує Світлана Шокун. – Зокрема, його однокласник Олексій Степанець у своїх спогадах писав: «З Колею ми жили по сусідству. Були нерозлучними друзями. Разом гралися, ловили рибу, ходили купатися та збирати квіти на луг. Він був товариським хлопцем щедрої вдачі. Назбирає у своєму саду яблук – і обов’язково поділиться зі мною. Ще з малих років Колю непокоїло питання: чому одні мають все, а інші – нічого? А ще він захоплювався «Кобзарем». Закінчивши школу у Вілії, Микола з батьками виїхав із села. Після цього ми більше не бачилися».
У 1915 році, переїхавши у місто Шепетівка Хмельницької області, Микола Островський вступив у перший клас народного двокласного училища, закінчивши яке, вступив у комсомол і пішов воювати. На фронті його поранили в ногу та живіт, через це виключили з армії. Поранення обернулося важкою хворобою.
Островський лікувався у різних санаторіях, однак недуга прогресувала. Молодий гарний хлопець змушений був пересуватися на візку. За кілька років чоловік осліп на праве, а згодом і на ліве око.
– Лікуючись у місті Новоросійськ, Микола познайомився зі своєю майбутньою дружиною Раїсою Парфирівною Мацюк, – інформує пані Світлана. – Мати письменника була знайома з батьками дівчини й попросила в листі, аби вони прийняли сина у себе. Саме Раїса зустріла його на вокзалі. Молоді люди вподобали один одного, а незабаром поєднали долі.
Починаючи роботу над романом «Як гартувалася сталь», Островський брався писати самостійно. Через хворобу чоловік міг ворушити лише правою рукою, був сліпим. Літери лягали одна на одну, рядки плуталися. Коли ж написаного не змогли прочитати, письменник сердився. Тоді йому зробили спеціального транспаранта, однак письмо всерівно було нерозбірливим. Зрештою, текст роману старша сестра письменника Катерина записувала під диктовку.
У 1935 році Миколу Островського нагородили орденом Леніна, подарували будинок у Сочі. Останні кілька місяців він прожив на вулиці свого імені, приймаючи вдома читачів і письменників. Почав писати новий роман «Народжені бурею» в трьох частинах, однак встиг написати лише першу. Втім навіть сам автор визнав, що твір був значно слабшим, ніж «Як гартувалася сталь». Рукопис роману у рекордні терміни віддрукували, екземпляри книги показували на похороні письменника.
Нині ж творчістю Миколи Островського захоплюється увесь світ. Світлана Шокун зізнається, до них у село приїздили навіть китайці, аби побачити рідні місця відомого письменника. У подарунок привезли книгу «Як гартувалася сталь» китайською мовою, а також аудіодиск із кінофільмом, відзнятим за мотивами цього твору.
Марія МАРТИНЮК
