“Ніколи знову”… Ще кілька років тому ці слова звучали, як щось далеке і неможливе… Нині ж, коли нові “прильоти” ракет і свист куль доносить війна, а біль, сльози, розпач оселилися в українських родинах, розуміємо весь жах того, що відбувається… 8 травня – День пам’яті та примирення, став днем не лише страшних спогадів, а й розуміння всього жахіття, що пережили українці під час Другої світової. Сьогодні під звуки сирен ми вшановуємо пам’ять загиблих і дякуємо тим, хто став на захист мирного неба над Україною. Ми пам’ятаємо та йдемо до перемоги, перемоги – ціною життя сотень-тисяч українських захисників і цивільних, які стали мішенню нездорових амбіцій “російських визволителів”…
Під час Другої Світової мільйони загинули українців
Ціна миру сьогодні
Пролита кров, тисячі обірваних життів, десятки тисяч скалічених доль… Найкращі сини України грудьми лягли на її захист. Тисячі загиблих, сотні поранених, у тому числі дітей, і зниклих безвісті, десятки зруйнованих будинків і сімей, які змушені покинути власну домівку – така страшна статистика боротьби за мирне небо над Україною нині. Щодоби україці живуть під звуки сирени і дякують ЗСУ за новий світанок, а від ворожих куль гинуть наші захисники.
Щодня сотні матерів, дружин, дівчат і доньок моляться, аби їх захисники повернулися додому живими та здоровими, з тремтінням у серці переглядають імена поранених, загиблих, полонених, зниклих безвісті.
Розлучені родини, відчай, пролита кров і надія, яку з останніх сил збирають по крихтах – це ціна, яку сьогодні українці платять за мирне життя.
І нині, ми більше за все мріємо про “ніколи знову”… Адже у нас тепер нові Герої, міста, куди обов’язково хочемо поїхати після Перемоги і мрії, які колись були буденною реальністю.
А поки на наших грудях “розцвітають” маки пам’яті
Червоні маківки – це міжнародний символ пам’яті жертв усіх військових та цивільних збройних конфліктів, алюзія кривавового сліду від кулі, що передає страждання та смерть.
Також ці квіти – символ Дня пам’яті та примирення, який в Україні відзначають із 2014 року. Саме тоді держава вперше приєдналася до європейської традиції відзначення цього дня. Гасло пам’ятних днів було «Ніколи знову», а з 2015 року в Україні його змінили словами «Пам’ятаємо. Перемагаємо».
Адже ми пам’ятаємо, якою страшною трагедією для українців була Друга світова війна. Ми не з чуток знаємо, що таке жахіття війни сьогодні. І ми пам’ятаємо, що той, хто захищає свою землю – обов‘язково переможе.
А червоні маки прийнято розміщувати на одязі зліва, якомога ближче до серця, тим самим безмовно промовляючи: “Ми пам’ятаємо”…
[…] ДЖЕРЕЛО […]
[…] ДЖЕРЕЛО […]
Comments are closed.