Рівнянин Андрій Дмитрієв повернувся з Лофотенських островів, що в Норвегії, куди їздив на риболовлю. Аби дістатися місця призначення, чоловік подолав більше трьох тисяч кілометрів. Утім, запевняє, результат того вартий. Додому привіз близько двадцяти кілограмів м’яса тріски. А також спіймав трофейну рибину палтус, вагою понад шість кіло.
Риболовля – хобі Андрія Дмитрієва. А коли друг Річард із Польщі розповів, що їздив ловити рибу в Норвегію, він і собі загорівся здійснити таку подорож. Тож у наступну поїздку разом із поляком відправився і його український товариш.
– Коли надумали їхати в Норвегію, у мене саме закінчилася віза, а оформлення нової забирало багато часу. Вирішив, що поїду через Литву, оскільки «шенген» у цю країну виробляється значно швидше. З Литви поїхав у Польщу, звідти у Швецію, а вже потім у Норвегію, – розповідає Андрій. – Наша компанія складалася з чотирьох людей: три поляки і я. Аби дістатися Лофотенських островів, довелося робити багато пересадок: спершу їхали бусом, потім пливли на поромі, згодом знову пересіли на автомобіль. Загалом в один бік ми подолали більше трьох тисяч кілометрів. Місцем зупинки стало рибальське селище Бретеснес. Там для приїжджих рибаків здаються спеціальні будиночки, в одному з яких ми й зупинилися. В Норвегії пробули сім днів. У море на риболовлю виходили щодня, якою б не була погода.
Андрій Дмитрієв зазначає, для вилову риби в Норвегії встановлені певні правила. Найперше потрібно мати посвідчення про те, що рибалка вміє керувати човном. У його друга Річарда таке було, тож він і став ватажком команди. До того ж за межі країни дозволяється вивозити не більше п’ятнадцяти кілограмів риби.
– Щодня ми проводили в морі по вісім-десять годин. Для риболовлі у нас було й відповідне спорядження. Рибу ж ловили на глибині більше вісімдесяти метрів. У тих краях клімат доволі прохолодний. Температура води у морі приблизно п’ять градусів, – продовжує рибалка. – Приїхавши в поселення, одразу брались обробляти улов – викидали кістки та нутрощі, а філе морозили, аби не зіпсувалося. Ловили в основному тріску, хоча траплялися різні види. Бувало, що витягували й десятикілограмову рибину. Проте моїм трофеєм став палтус вагою 6 кілограмів. Рибу до двох кіло в основному викидали, зрідка використовували її як приманку. Коли ми були в Норвегії, там саме стояв полярний день, тож ночі як такої не було. Це дозволяло пробути в морі майже до півночі.
Андрій Дмитрієв додає, більшість жителів селища, в якому вони рибалили, живуть із того, що ловлять рибу та продають улов. Біля поселення також є ферма, де розводять лососів. Харчуються там також в основному рибою. На острові, де спинився Андрій зі своїми друзями, магазинів немає. Тож на закупи доводилося плавати аж на сусідній.
