Йому лише 19. Проте уже кілька років він керує бізнесом. Закінчивши школу, Олег Загородній створив власну справу. А нині його фермерське господарство – одне з найпрогресивніших у регіоні. Про те, як вже почалося і який його досвід можуть перейняти жителі Рівненщини – у нашому матеріалі.
Олег Загородній із села Пугачівка Жашківського району Черкаської області – студент-третьокурсник агробіологічного факультету Національного університету біоресурсів та природокористування. Розповідає, уся його родина, ще з діда-прадіда, працювали на землі, проте обробляти поля для заробітку нікому й на думку не спадало – бракувало грошей, аби дати старт власній справі, та й відповідної освіти ніхто не мав. Коли ж хлопець закінчував школу, саме спливав термін на оренду паїв. Тоді Олег і вирішив: здобуватиме професію агронома й самостійно господарюватиме на наділах свої сім’ї.
– Батьки, звісно, були проти такої ініціативи. Я вчився на відмінно, тож вони хотіли, щоб здобував «моднішу» професію. Наполіг на своєму: буду агрономом! – розповідає молодий фермер. – Тим паче, що з 14 років я захоплювався садівництвом, вирощував малину та смородину, а саджанці продавав. Переконував, що в мене все вийду. Зрештою, вмовив батьків ризикнути, і зважитися працювати на себе.
Хлопець зізнається, починати власну справу в 17 років було не легко. І малий багаж знань у вирощуванні польових культур, і відсутність техніки, і брак грошей для старту… До того ж, вступ до університету Попри це, мрія про власний бізнес, штовхала Олега шукати засоби для її реалізації.
– Зимовими вечорами я, одна за одною, перечитував профільні книги. Шукав, де взяти кошти на закупівлю насіння. Якась частина грошей у мене була – назбирав, продаючи саджанці. Ще частину позичив. Тож до початку весняної посівної у коморі лежало найкраще насіння, повний набір добрив та засобів захисту рослин, – ділиться першими успіхами Олег Загородній. – На той час я вже працював, тож частину затрат по обробітку землі покривав із зарплати. Наприклад, заробив грошей, заплатив за оренду комбайна для обмолоту зернових.
У перший рік господарювання чималу площу поля Олег засадив часником. Купив повітряних цибулинок, і власноруч сіяв їх ручною сівалкою. Зібравши урожай, частину однозубки часника залишив собі, решту – продав. Виручені кошти стали хорошою підтримкою для розвитку бізнесу.
– Мене часто запитують, чи не важко поєднувати навчання, роботу та власну справу. Зізнаюся, що важко. Особливо, коли стрімко рухаєшся кар’єрними сходами. Зараз я – агроном-дослідник у одній аграрній фірмі. До того ж, займаюся науковою діяльністю, працюю над розробкою та впровадженням нових методів та технологій у рослинництві, – додає співрозмовник. – Власна справа також потребує уваги для розвитку. Нині маю в обробітку 50 гектарів землі. На яких вирощую кукурудзу, соняшник, сою, ячмінь, озиму пшеницю. Цьогоріч хочу посіяти горох та нут. Чималу площу відводжу під озимий часник. Менші ділянки засаджую білокачанною капустою різних груп стиглості, солодким перцем. Досі розводжу червону та чорну смородину, малину.
У своєму господарстві Загородній застосовує експериментальні технології вирощування культур. Озиму пшеницю, приміром, фермер сіє на самому початку оптимальних термінів із невеликими нормами висіву. Завдяки цьому, каже, вдається отримати продуктивне кущення з осені, рослина набирає більше необхідних цукрів для перезимівлі. Втім, застерігає Олег, існує ймовірність того, що рослина переросте – тоді слід вносити регулятори росту. Також хлопець експериментує із ярими культурами, висіваючи їх на зиму. Проте, наголошує, це досить ризикований метод, який потребує тривалого вивчення.
– А от озимий часник сіємо в оптимально ранні терміни та без особливих експериментів. Єдине, що коли немає системи штучного зрошення, а погода посушлива, його треба садити глибше, аби овочу вистачало вологи. Що ж стосується кукурудзи, соняшника чи сої, тут слід дотримуватися рекомендацій виробників насіння, – ділиться секретами Олег Загородній. – Також на своїх полях застосовую елементи систем точного землеробства – маю детальне картографування полів, аналізи грунтів, проводжу діагностику азотного живлення. Завдяки цьому можна максимально підвищити ефективність виробництва.
Марія МАРТИНЮК
