На Рівненщині триває унікальний проект “Етноосвіта”, який фінансується Українським культурним фондом. Його реалізовує обласний центр народної творчості у співпраці з інститутом післядмпломної освіти та пластовим вишкільним центром. Днями завершився кульмінаційний етап проекту – таборування. На базі пластової оселі “Волошки” учасники проекту, а це 60 вчителів позашкілької освіти, які пройшли курси підвищення кваліфікації за новою програмою “Етноосвіта”, вчилися застосовувати нові знання на практиці. Як зазначає керівниця проекту Ірина Рачковська, Пласт – уже підготовлене молодіжне підгрунття для сприйняття українських традицій, української автентики, українського світогляду та проукраїнських цінностей. Тому саме пластову організацію обрали, як апробаційне середовище для впровадження нової пограми.
Олександра Боярчук, координаторка співпраці із НСОУ “Пласт” та роботи з молоддю – начальнцявідділу розвитку пластового руху обласногомолодіжного пластового вишкільного центру: “Особливість пластової методи у тому, що вона увібрала в себе багато методичних напрацювань, як педагогів так і світових практик, наприклад скаутингу. Вона проіснувала 100 років і цим довела свою неймовірну ефективність. Ми впевнені у цій методиці саме тому ми готові поширювати її далі”
За 10 днів таборування учасники проекту не лише вивчали унікальну пластову методику, на якій побудована програма “Етноосвіта”, вони разом з пластунами переймали досвід менторів на майстер-класах. Народні умільці, майстри, фольклористи, носії традиції не просто ділилися своїми знаннями, а й багато практивували – розписували писанки, вишивали, ткали та багато співали.
Серед менторів проекту керівник Етнокультурного центру Рівненського ПДМ Віктор Ковальчук. Він переконаний, що проект є надважливим, адже його учасниками стали саме ті фахівці, які працюють у територіальних громадах, а більшість із них є безпосередніми провідниками фольклорної ідеї. І саме в тих громадах можуть створюватися нові та підтримуватися вжеіснуючі фольклорні гурти, які будутьобличчям громади. “Саме традиційна культура свого села, свого регіону, свого краю цікава туристам, бо вона самобутня і вона оригінальна. Дуже важливо, щоб і керівники громад розуміли, наскільки важливопідтримувати те, що виділяє свою громаду, своє село та його мешканців від інших. Тим більше, що Рівненщина зберегла багато перлин народної творчості і ще має носіїв традиції, які, нажаль відходять, але традиція повинна утримуватися завдяки праці тих людей, які сьогодні проходять навчання у Етноосвіті. Ясподіваюся, що тренери, майстри, майстер-класи, які відбувалися тут, дадуть хороший поштовх якраз для втілення цієї ідеї”.
Менторка проекту відома майстриня вишиваного слова, письменниця, засновниця видавництва “Креативна книга” Олена Медведєва, ручна ниткографія 24-х книг якої увійшла до Книги рекордів України, каже, що була б щаслива, якби хтось, або перейняв, або удосконалив її досвід у царині вишиваного слова, або навіть створив би щось своє, унікальне. Адже зберігати традицію можна і використовуючи сучасні форми і засоби. Зустріч з Оленою Медведєвою для учасників проекту дала можливість у прямому сенсі слова доторкнутися до вишитих шедеврів майстрині, потримати їх у руках, і навіть спробувати вишити літеру чи слово у майбутню книгу.
Ще одна менторка проекту, заслужена майстриня народної творчості, ткаля Ніна Рабчевська з села Крупове, що біля Дубровиці, розповідає – в музеї ткацтва у селі є гурток, де дітки вчаться ткати так, як це робили їх прабабусі. Крупове славиться поліським серпанком – надзвичайно ніжною і прозорою тканиною, яку створювали вчучну для святкового одягу. Ніна Рабчевська каже, що навіть і колись не кожна господиня могла зробити виріб із серпанку, адже це дуже клопітка робота. Та попри це переконана, серпанкове ткацтво потрібно зберегти, як традицію. Тому і зголосилася передати свої вміння учасникам проекту.
Вивчати традицію, популяризувати її та передавати у спадок – одна із надважливих цілей проекту “Етноосвіта”, яку прагне досягти команда. І це стає можливим завдяки спільним зусиллям культури, освіти, пласту та підтримці Українського культурного фонду. Проект уже набув резонансу і долучитися до нього бажають і в інших областях України. Команда “Етноосвіти” готова масштабувати проект та сподівається, на фінансову підтримку влади у реалізації такої ідеї.
