Рівненський правоохоронець Андрій Шевчук чемпіон Європи серед поліцейських із марафонського бігу. Нині він очолює відділ професійного навчання управління кадрового забезпечення ГУНП в Рівненській області. Спортом майбутній чемпіон почав займатися ще змалку, а вже в одинадцятому класі став срібним призером Чемпіонату України із легкої атлетики серед учнівської молоді. Про спорт і роботу “при пагонах” він розповів в інтерв’ю.
— Андрію, у змаганнях із яких видів спорту Ви берете участь?
— Можна сказати, що найрідніший вид спорту для мене – це легка атлетика, зокрема, біг на середні та довгі дистанції. Утім, вважаю, що потрібно всебічно розвиватися та рости професійно. Неодноразово представляв поліцію Рівненщини у службовому двоборстві, де у 2013 році здобув бронзу на чемпіонаті МВС України. Також змагаюся у стрільбі, офіцерському триборстві та поліатлоні.
— Якими здобутками доповнили свій численний арсенал перемог цьогоріч?
— У 2018 році двічі став бронзовим призером чемпіонату України з легкої атлетики серед ветеранів на дистанціях: біг на 400 і 800 метрів. Це змагання серед професійних спортсменів вікової категорії після 35 років. У 2017 році у таких же змаганнях здобув золото – біг на 1500 метрів і срібло – на 800 метрів.
— Коли Ви прийшли на службу до поліції?
— Поліцейська кар’єра розпочалася у 2003 році, коли мене призначили інспектором спортивної команди відділу професійної підготовки. Також певний час служив у спецпідрозділах. За час служби тричі їздив на Схід у зону проведення АТО, що теж внесло свої корективи в усвідомлення себе як громадянина та поліцейського. Вперше поїхав у складі зведеного загону у серпні 2014 року, несли службу у Слов’янську, Дружківці та Жданівці. На той час не раз потрапляли під обстріли бойовиків. Через місяць після приїзду у листопаді 2014 року поїхав вдруге і третій раз – навесні 2015 році. Адже захищати наших громадян та країну — найголовніший обов’язок поліцейського.
— Як вдається поєднувати спорт та службу?
— Це не завжди легко зробити, та головне — мати бажання та стимул, правильно організувати свій робочий і вільний час, тоді все вдасться. Звичайно, велике значення має підтримка та розуміння керівників, за що я вдячний їм та своєму колективу. Також надзвичайно важлива підтримка сім’ї, рідних, які найбільше потерпають від моєї постійної відсутності, але щоразу розділяють радісні миті спортивних та службових здобутків і досягнень.
— Яку перемогу у спорті для себе вважаєте найвизначнішою?
— Поки що це найвизначнішою для мене є перемога на Чемпіонаті Європи серед поліцейських із марафонського бігу у 2006 році. Тоді я пробіг дистанцію у 42 кілометри 195 метрів за дві години 38 хвилин. Це досить складні змагання. У марафоні тільки добігти – вже важко, а 42 кілометри — це значна відстань.
— Де черпаєте натхнення для здобутків на службі та у спорті?
— Для мене натхненням є сам спорт, той адреналін і піднесення, які ти отримуєш від участі, а ще більше – від перемоги. Важливе значення має сам змагальний дух, оскільки тренування повинні приносити результат. Певний час ти тренуєшся, намагаєшся вдосконалюватись, але без реалізації цієї кропіткої праці не можна її оцінити. Як і на службі у поліцейського важливим є саме результат, тобто реалізація щоденної рутинної роботи. У кожного з підрозділів є свої критерії: чи то безпосереднє затримання злочинця, чи скерування провадження до суду та притягнення зловмисника до відповідальності, чи допомога громадянам під час добового чергування. Тому змагання для мене – реалізація своєї праці, можливість отримати певний стимул, зрозуміти, у якій ти зараз формі, чого можеш досягти, це також зустріч із друзями, теплі розмови та зміна обстановки, які також додають позитиву, сил і натхнення.
Любов БЕЛАШ
