Святкування Дня Святої Тройці або П’ятдесятниці, як і свято Пасхи, сягає своїм корінням ще в старозавітні часи. Називають ці дні ще Зеленими святами, адже саме в цей час прокидалася природа та все навколо зеленіло. Пов’язано з Трійцею й чимало вірувань і традицій. Що жителям Рівненщини варто знати про це свято – у нашому матеріалі.
Історія свята
Як розповів протоієрей Миколай Капітула, у свято Святої Тройці прийнято згадувати зішестя на апостолів Святого Духа, Який вічно перебуває в Церкві Христовій.
– Ця подія є вінцем і завершенням спокутного подвигу Сина Божого. Тому і саме це свято є достойним і радісним завершенням церковних торжеств на честь і славу Воскреслого Господа.Людська природа, створена Богом, спасенна Сином Божим і освячена Животворчим Духом, немовби знову одержує буття, краще і досконаліше. Людська природа підноситься на доступну для неї висоту честі й слави. І що ми не придумували б і як не намагалися б піднести людську природу, ми ніколи не піднесемо її так, як піднесло її християнство. У християнстві людська природа обожествлена, тобто з’єднана з самим Божеством, – зазначає він.
Тому й вважалося, що на п’ятдесятий день після старозавітної Пасхи (дня виходу єврейського народу з Єгипту), біля гори Синай, пророк Мойсей дав своєму народу Божий закон і заснував старозавітнє священство. Так цей день став днем заснування старозавітньої Церкви.
– Так, день Святої Тройці пов’язаний з новозавітньою Пасхою, тому що на п’ятдесятий день після свого воскресіння з мертвих і на десятий день після вознесіння до свого Небесного Отця, Ісус Христос послав апостолам Утішителя – Духа Святого. Зішестям Святого Духа всьому людству був даний благодатний закон любові і затверджено новозавітнє священство. Сіонська світлиця, в якій Святий Дух у вигляді вогненних язиків зійшов на апостолів, стала першим християнським храмом, а день зішестя Святого Духа став днем заснування на землі Новозавітньої Церкви. Спочатку П’ятдесятниця святкувалася разом з Пасхою, як одна із тісно пов’язаних з нею духовних подій, але вже в III столітті, за свідченням стародавніх церковних письменників, цей день оточений звичаями і обрядами, які вимагали не малого часу для свого попереднього розвитку і представляє собою широко поширене християнське свято, – пояснює протиієрей.
У «Постановах Апостольських» – історичному літературному пам’ятнику, що відноситься в різних своїх частинах до періоду від III до IV століття, від імені апостолів говориться «через десять днів після Вознесіння буває п’ятдесятий день від першого дня Господнього (Пасхи); цей день нехай буде великим святом ». В іншому місці Апостольських постанов в числі днів, в які раби повинні бути вільні від роботи після Пасхи і Вознесіння згадується і П’ятдесятниця, додає священий.
– З IV століття згадка про П’ятдесятницю, і як про священний пасхальний період, і як про особливе свято, стають частими, якщо не сказати загальними. Закон візантійського імператора Феодосія Молодшого забороняє публічні видовища під час свят Пасхи і П’ятдесятниці. У святителів Іоанна Золотоустого і Григорія Богослова є бесіди на день П’ятдесятниці. Вже Іоанн Золатоустий згадує про звичай у цей день прикрашати будинки зеленню. Від IV до нас дійшов докладний опис богослужіння в день П’ятдесятниці в Єрусалимській Церкві переданий однією західною паломницею Сільвією. З цього опису в ніч перед П’ятидесятницею бувало звичайне недільне бдіння в церкві Воскресіння, причому, як і в кожну неділю, єпископ читав недільне євангеліє. На світанку народ йшов до головної церкви (Мартиріума), де була проповідь і відбувалася звичайна літургія, яку намагалися закінчити до третьої години дня. Після літургії весь народ і єпископ з піснями йшли на гору Сион. Там читалося місце з Діянь апостолів про зішестя Святого Духа, бувала проповідь про це і відбувалася інша літургія, після закінчення якої архідиякон запрошував народ о шостій годині зібратися на горі Елеон. До цього часу народ розходився по домівках відпочити. Потім на горі Елеон відбувався хресний хід до самого місця вознесіння Ісуса Христа, і там читалося Святе Писання, співали пісні та антифони, відповідні до святкового дня і місця. Потім вже в 9-ій годині здійснювалися молитви в церкві печери, де Христос навчав апостолів, там же відбувалася і вечірня служба. Звідти всі знову йшли в Мартиріум і в міські ворота входили вже вночі, там хресний хід зустрічали з безліччю світильників. В Мартиріум народ приходив вже о другій годині ночі, там співали пісні і читалися молитви з благословенням оголошених і вірних. Потім знову відбувалися молитви в храмі Воскресіння і нарешті відбувався хресний хід на Сион де бували читання, співалися псалми і антифони. Все закінчувалося близько півночі, таким чином Богослужіння майже безперервно тривало майже цілу добу. Щось подібне бувало тільки в ніч перед Великою П’ятницею. Найдавніший відомий нам чин Богослужіння на П’ятдесятницю датується VII століттям, це єрусалимський чин, багато в чому збігається зі свідченнями Сільвії. У VIII столітті Іоанном Дамаскіном Космою Маюмським складені канони на П’ятдесятницю. До IX століття відноситься повний чин богослужіння на П’ятдесятницю в уставі Великої Константинопольської церкви. Богослужіння П’ятдесятниці з цього уставу одне з найурочистіших в році, – каже отець Микола.
Тим часом богослужіння Дня Святої Тройці, майже в нинішньому своєму вигляді, склалося в період XI-XIII століть. З того часу й прийнято святувати вже звичне нам свято Трійці.
Традиції та прикмети свята
Трійцю святкують три дні. Господині до неї дуже ретельно готуються: наводять в будинку чистоту, прикрашають житло свіжими гілками клена, берези, верби, липи, квітами і травами, що символізує процвітання і новий життєвий цикл.
Субота перед святом вважається поминальним днем. Люди в храмах ставлять свічки за упокій померлих родичів. Особливо моляться за тих, хто помер передчасною смертю, вважаючи їх жертвами підступних русалок. До свята жінки печуть пироги, готують м’ясні та рибні закуски. У деяких регіонах в цей день фарбують яйця в зелений колір.
Перший день – Зелену неділю – у народі вважають днем активності й підступності русалок та іншої міфічної нечисті. Зелень, якою прикрашають будинки, є захистом і оберегом від них. Вранці в цей день в храмах відбуваються святкові богослужіння. Потім люди ходять один до одного в гості. Починаються масові гуляння, ярмарки.
Трійця завжди вважалася дівочим святом. Вони плетуть вінки, опускаючи їх у річку тощо. Потім вони йшли в ліс гуляти. До цього дня пекли коровай і роздавали його в лісі незаміжнім дівчатам. Ці шматочки сушили і берегли до весілля, замішуючи потім сухарі в тісто для весільного короваю. Вважали, що вони принесуть їм у нову сім’ю благополуччя і любов. Потім під берізкою організовували пікнік – святкову трапезу. Увечері народ розважали ряджені.
