Його життя сповнене загадок та трагічних моментів, а про версії загибелі історики сперечаються й досі. Він – людина з неймовірним талантом та обмеженими можливостями, яка могла жити богемним життям і проводити свої виставки у художніх салонах за кордоном. Натомість обрав шлях повстанського художника, який став творцем візуального образу УПА і переселявся із криївки до криївки, переховуючись від спецслужб. Саме графіка Ніла Хасевича свого часу стала ефективною зброєю в руках визвольного підпілля. При житті через ці твори його переслідували, а після смерті вони принесли Хасевичу всесвітнє визнання, натомість майбутнім поколінням залишили візуальні пам’ятки про УПА, як це було. Відомий український художник-повстанець за свій вибір поплатився життям — у 47 років він загинув в одній із криївок біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області.
Цьогоріч 25 листопада, минає 119 років від дня народження Ніла Хасевича – він зʼявився на світ у 1905 році. Художник родом із села Дюксин Костопільського району, що на Рівненщині. Про загадкові історії з життя і творчості повстанського художника — у розмові з завідувачем відділу “Інституту дослідів Волині” Рівненського обласного краєзнавчого музею Ігорем Марчуком.
У 13 років, втративши ногу, сам змайстрував собі протез
Постать Ніла Хасевича й досі викликає інтерес у дослідників, а його творчість достеменно не вивчена.
Ніл Хасевич, який також відомий під псевдо «Бей», «Зот», «Левко», «Рибалка», «333», «Старий», «Джміль», народився у селі Дюксин Костопільського повіту (нині Костопільський район Рівненської області) у сім’ї диякона і псаломщика місцевої церкви Антона Івановича та Федорії Олексіївни Хасевичів.
У сім’ї було троє синів. Двоє із них стали українськими священиками на Волині, згодом трагічно загинули.
– Свого часу Ніл Хасевич також навчався у духовній семінарії, де і брав перші уроки малювання в іконописній майстерні. Коли йому було 13, хлопець потрапив під потяг і втратив ногу. Протез змайстрував собі сам. Після лікування продовжив навчання у художній майстерні Василя Леня у Рівному. У 1925 році він екстерном закінчує рівненську гімназію і працює помічником іконописця. А в 1926 році продовжує навчання у Варшавській Академії прикладних мистецтв. Ще під час навчання Хасевич листувався з митцями із Австрії, Угорщини, Бельгії, Нідерландів, США, Канади та інших країн, мав чимало міжнародних нагород, а його графічні твори експонувалися майже на 40 виставках у Варшаві, Львові, Празі, Берліні, Чикаго й інших містах світу, – розповідає Ігор Марчук.
Був введений у склад Української визвольної ради
Після завершення навчання Ніл Хасевич повернувся в Україну.
– У 1938 — 1939 роках Хасевич планував разом із друзями створити свій художній осередок. Вони збирали кошти, щоб купити для цього хатину на Костопільщині. Та не склалося, – продовжує Ігор Марчук. – Коли розпочалася війна, він паралельно з творчістю став займатися громадською і політичною діяльністю, увійшов до Волинського українського об’єднання, а у 1943 році, коли масово формувалися загони УПА, долучився до підпільної роботи. Так, впродовж 1943-1944 років працював у редакції журналу “До зброї”, готував ілюстрації до сатиричних журналів УПА “Український перець” та “Хрін”, випускав різні листівки, брошури. Він же розробив ескізи прапорів, печаток, бланків, відзнак підпілля тощо. Також створював дерев’яні кліше, а окремі з них дублював, і вони розходилися по областях. Навчав Хасевич і мистецтва гравюри молодих художників, адже це особливо цінувалося. А за допомогою типографії його роботи переводилися в друк. Умови для праці у підпіллі були важкими — обмежений побут та й фізичні можливості, тому його сила духу вражає. А наприкінці 1940-их років Хасевич був введений у склад Української визвольної ради (на зразок підпільного парламенту — прим. Авт.), в яку на початку 1950-их років входило всього четверо українців. Також Ніл Хасевич був змушений постійно переховуватися, адже оприлюднення його підпільних творів на Заході стало чи не смертельним вироком для художника.
Про версії смерті Хасевича сперечаються і досі
За інформацією дослідників, у період підпілля Ніл Хасевич намалював приблизно 200 робіт, втім їм відомі дані про менше, ніж 100.
– Творчість Хасевича й досі достеменно не досліджена, існує чимало версій щодо його робіт, – каже Ігор Марчук. – За однією з версій дослідників, у 1951 році роботи Хасевича потрапили до делегатів Генеральної Асамблеї ООН та іноземних дипломатів і були надруковані в альбомі “Графіка в бункерах УПА”. А СРСР заявляв, що повстанського руху давно нема. Це стало останньою краплею для радянського керівництва, на художника розпочалося полювання. Згодом його таки знайшли в одній із криївок біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області. Там Ніл Хасевич і загинув, коли йому було 47. Дослідники й досі висувають різні версії його смерті. За однією, коли його знайшли, то живим Хасевич не здався. Він застрелився з власної зброї разом із двома своїми охоронцями – В´ячеславом Антонюком (“Матвієм”) та Антоном Мельничуком (“Гнатом”), а перед тим вони спалили усі важливі документи. За іншою версією, художник разом із охоронцями загинув внаслідок вибухів гранат, якими радянські службовці закидали їх криївку. Чесно кажучи, коли я вивчав його посмертне фото в анфас, на обличчі було видно, що воно посічене, це могло статися внаслідок поранення осколками від гранат. Втім, за цим фото достеменно важко сказати, від чого загинув художник. Могили митця, як і двох побратимів, досі не знайдено.
Загадкова Женя
Повстанська діяльність УПА і Ніла Хасевича залишалася закарбована у його роботах, тим часом про особисте життя художника достеменно нічого не відомо.
– Були знайдені портрети, які малював Ніл Хасевич. Очевидно, що на них зображені люди, з якими він був знайомий, але які стосунки їх пов’язували — невідомо, – зазначає Ігор Марчук. – Серед них і портрет жінки Жені, намальований олівцем. Дослідники припускають, що Хасевич був закоханий у дівчину, але підтверджень цієї інформації немає, так само, як і не відомо, в яких стосунках вони перебували. Є інформація, що Женя була зв’язковою “Мартою”, справжнє ім’я – Євгенія Юхимюк. Тоді їй був лише 21 рік.
На Рівненщині досі живуть люди, які знали особисто Ніла Хасевича
До цього часу на Рівненщині проживають люди, які ще підлітками знали повстанського художника Ніла Хасевича особисто.
Так, на подвір’ї батьківської хати Анатолія Стасюка в селі Сухівці Рівненського району була криївка, де жив повстанський художник. Нині Анатолій Стасюк, який відвідав виставку, присвячену Хасевичу в Рівненському обласному краєзнавчому музеї, ділиться спогадами про те, як тоді він допомагав художнику діставати папір, кальку, пензлі тощо. Каже, що Ніл Хасевич був дуже талановитим і працював у важких умовах підпілля.
Тоді у Сухівцях було три криївки. А та, яку викопали в хаті Стасюків, стала четвертою, і про неї хтось доніс. Анатолій Стасюк пам’ятає, що якось уночі у вікно постукав чоловік, сказав, що він, начебто, бандерівець-зв’язковий, а насправді то був переодягнений КДБіст.
Згодом хату оточили, родину Стасюків почали допитувати… У ту ніч Ніл Хасевич та двоє його охоронців живими не здалися…
Рівненський художник показав, як працював Ніл Хасевич
А тим часом рівненський художник і музикант Юрко Журавель свого часу до дня народження Ніла Хасевича, намалював відомого повстанця.
Також за допомогою сучасних матеріалів спробував показати, як Ніл Хасевич творив мальовану історію УПА. І нагадав, що нині боротьба за Україну триває.
Нагадаємо, повстанський художник загинув 4 березня 1952 року в криївці біля села Сухівці, за 12 кілометрів від Клеваня, що у Рівненській області. Могили митця, як і двох його побратимів, досі не знайдено.
Вікторія РИЧКО
