11 квітня – Міжнародний день пам’яті в’язнів нацистських концтаборів. На території Рівненської області упродовж 1941-1944 років функціонувало щонайменше 12 фабрик смерті. З них 3 – у Рівному, 2 – у Дубно, по 1-ій в Острозі, Костополі, Корці, Тучині, Рокитному, Клевані та селі Три Копці Рівненського району.
За словами старшого наукового співробітника відділу історії Рівненського краєзнавчого музею Наталії Гавриш, у Рівному табори являли собою невеликі ділянки землі, обнесені високою огорожею з колючим дротом. На території табору був барак, який вміщував лише незначну частину військовополонених. Основна маса людей змушена була цілодобово залишатися просто неба, незважаючи на негоду.
– Особливо жахливі умови нацисти створили для поранених і хворих військовополонених. Усі вони були загнані на подвір’я міської в’язниці, де тоді розміщувався табір №1, який називали «лазаретом» для військовополонених. Годували тут людей двічі на день баландою, яку називали супом. Останній готували із гнилих овочів, фруктів і нечищеної гречки чи проса. Найогидніші відходи м’яса, протухлі і з черв’яками, йшли в їжу для поранених і хворих військовополонених, – розповіла Наталія Гавриш.
Для лікування полонених не відпускали ніяких медикаментів і перев’язочних матеріалів, хірургічних інструментів та інших засобів лікування. У «лазареті» широке розповсюдження отримала епідемія висипного тифу та дизентерії. «Лазаретом» завідував комендант майор Герман, котрий постійно і з неприхованим цинізмом та іронією заявляв: «Я за ваше життя не відповідаю ні перед ким, чим більше здохне вас, тим краще для нас».
Загалом у концтаборах на Рівненщині знищено і померло від голоду та різних хвороб приблизно 57 тисяч людей, більшість із яких – понад 50 тисяч – загинули й були поховані в Рівному.
Фото ілюстративне
Саме 11 квітня 1945 року американські військові звільнили один із головних нацистських таборів – Бухенвальд. Довідавшись про наближення військ, в’язні різних національностей з 18 країн світу підняли повстання. Через табір за 8 років його існування пройшло близько 250 тисяч людей, майже 50 тисяч з яких загинуло.
За час свого перебування при владі (1933-1945 рр.) нацисти створили на території Третього Рейху й окупованих землях 1634 табори та їх зовнішні команди (філії). Система таборів слугувала для ізоляції, знищення або використання праці ув’язнених і полонених. Через них пройшли мільйони людей різних національностей, велика частина з них загинула у газових камерах, під час медичних експериментів, нелюдських умов утримання чи виснажливої роботи.
Тисячі українців опинилися за колючим дротом нацистських фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами.
Відомі в’язні-українці: о. Омелян Ковач, Степан Бандера та його брати – Василь та Олександр, Олег Кандиба-Ольжич, Ярослав Стецько, Лев Ребет, Олена Вітик-Вітович, Дарія Гнатківська, Костянтин Смовський та інші.
